Втікачка
Сідаю у поїзд, тікаю від тебе.
Хоч, мабуть, насправді тікаю від себе.
Хочу подітись, крізь землю звалитись,
Щоб ніколи-ніколи більше не злитись.
Не хочу я знову дивитися в очі,
в ті очі, які мене більше не хочуть.
Не хочу й не можу тебе не любити,
Та злоба у серці буде горіти.
Вона як те пекло, як отруйна змія.
Мій мозок і душу – усе отравля.
Не можу позбутися цього,
Бо ти не дотримав чоловічого слова
Ти зрадив надію, ти зради мене.
Та рано, чи пізно все те мине.
Я відлину у світ, де не з’явишся ти
І знову я буду крізь простір іти.
2018-10-05 11:33:38
3
0