Втікачка
Світлана Ющенко
Сідаю у поїзд, тікаю від тебе. Хоч, мабуть, насправді тікаю від себе. Хочу подітись, крізь землю звалитись, Щоб ніколи-ніколи більше не злитись. Не хочу я знову дивитися в очі, в ті очі, які мене більше не хочуть. Не хочу й не можу тебе не любити, Та злоба у серці буде горіти. Вона як те пекло, як отруйна змія. Мій мозок і душу – усе отравля. Не можу позбутися цього, Бо ти не дотримав чоловічого слова Ти зрадив надію, ти зради мене. Та рано, чи пізно все те мине. Я відлину у світ, де не з’явишся ти І знову я буду крізь простір іти.
2018-10-05 11:33:38
3
0
Інші вірші поета
Перемога Твій смак Я є... Спогади
Інші поети
Adaira
@adaira
Edelweiss
@Edelweiss
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
42
5
1324
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
855