У Всіх щоденниках, які б ми не читали, ми завжди шукаєм якісь потаємні розповіді. Те де людина ховає від навколишнього середовища.
Тому я почну...
Дорогий щоденник. Сьогодні мені вже 14, я вже дорослий, та цей день не приніс мені задоволення.Мене ніхто не любить і я нерозумію чому, та це напевне через те що я завжди говорю правду. І як би я не старався люди завжди мене відштовхують. В моїй школі мене ніхто не бачить. Всі мої друзі це вітер, дерева, і річка з якою я розмовляю що дня.
Знаєш так би хотілося щось зробити таке нереальне, чи просто не можливе. Та з такими думками вмене проходить день за днем. А я так і не знаю що,де і як мені робити.
От і знову вибач мене що я не писав цілий місяць та вмене з'явився друг, це дівчина. Вона чорнява струнка і очі ніби зорі, вони сяють неначе алмаз.
Так це була любов і зкожним днем вона була сильнішою, і от коли я був на порозі щастя, і того про що я так давно мріяв. Мене залишили в болі та розчаруванні. Та мені не було сумно тому що я зрозумів що проблема в мені. І я старався виправитись усіма способами. Коли я у своєму містечку проходив то всі на мене дивились як на чудовисько. Та я таким ніколи і не був.
І ось нарешті випускний. Я так довго чекав щоб більше нікого не бачити, щоб просто втекти від цієї рутини. Щоб більше не зустрічати цих лицемірних людей. Втекти в велике місто і почати реалізовувати свої мрії.
Дорогий щоденник я знову закохався, кожен її сміх, погляд, стає для мене щастям .Ну ось і знову історія кохання та це зовсім не так. Тому що кожен день який я проводив, змушував мене боротися із собою, ось тоді я і став дорослим.. Це не в плані того що ми там провели гарну ніч у ліжку. Ні це я психологічно вже був готовий до різних ситуацій. В день коли ми зупинили спілкування був напевне важким, та я не зміг зламатись. Тому що я вже таким був. І ось я один, у великому мільйонному місті, щей в вночі. Я просто гуляв не розуміючи свого існування. Та я бачив як страждають інші, і їхня біль була не такою як в мене. Вони плакали, ламали собі кості, ламали собі життя через якусь дрібничку. Ось і настав той момент коли я зрозумів хто Я. І чим я буду займатися в подальшому. Як було далі розкажу в другій главі. Надіюсь буде цікавіше. Напиши мені про помилки, але я і не сподіваюсь що хтось прочитає...але все ж дякую . скоро друга глава