Привіт мій друже, сьогодні як на диво сонячно. Всі радіють та на дворі вже осінь, все начебто як у сні. Та я знову задаюсь питанням яке переслідувало мене весь цей час. Що таке любов? яка вона? І чому це так важко?
  Пройшовши мільйони форумів, передивившись незліченну кількість серіалів і читаючи книги про кохання. Я так і не дізнався тої відповіді. Відповіді, яка підходила б мені...Напевно про це не заспівають в піснях і не розкажуть в газеті, те що і справді хотілось би знати. Та як би я не старався щось розуміти, завжди все було не те. Так ось про що я, це був весняний день, все навкруги пахне і цвіте. Сніг зійшов, проростають квіти і трава. Я гулявши наткнувся на зустріч із нею. На перший мій погляд вона нічим не краща ніж інші, тому наш діалог тривав не довго. Я не придав тому ніякого сенсу. І пішов, не чуючи її і нерозуміючи, а її потрібна була моя допомога. Та зустрівшись в друге, я зумів переступити через себе. І так проходили тижні, ми гуляли хвойними лісами, бігали по полянах ніби ті діти. Ми раділи і я забувшись про все теж почув себе щасливим. Та це до того допоки, я не опинився у  міській клініці на лікуванні. І як би не було та в цей день я зрозумів одне із найбільших моїх питань. Я проснувся від анестезії, на моїх грудях лежало начебто кошеня, збившись в клубок чудо. Її запах волосся нагадав мені оту пахучу весну, із квітами і травами. Очі в неї були ніби море, то голубі а то зелені а на сонці то ніби сірі. І тоді незважаючи на всю біль, я посміхнувся. Це відчуття я не зможу ніяк передати. То ось яка вона? Запитав сам себе. Я обняв її, хоча і розбудив. Я в цей момент я просто хотів бігти знею на край світу. Та я був прикутий до ліжка і все що я зміг це насолодитися тим моментом. Це був чудовий час хоч я і лежав в ліжку. Ну ось і пройшов ще час. Час коли як будучи зламаним на зовні, зумів полагодити себе зі середини. Ну от і осінь, пора надій і не скінченних мрій, а мені пора відправлятися у подорож, залишаючи свою кохану за тисячі кілометрів від мене. В останню ніч коли ми були разом в мене лилися сльози, хоч я і розумів, що це не надовго. Та я і сам незнаю як це вийшло, яж чоловік і не повинен так робити. І ось я поїхав....