Не все приходить відразу
Чому, ми не можемо зрозуміти інших людей. Говорячи які всі навколо, ми не бачимо себе. Хочемо щоб нас любили, і нікого іншого. Напевне це все у нашій свідомості закладено. Ми не можемо поспівчувати, допоки не будемо самі на місті тих, кому ця підтримка потрібна. Як важко насправді сказати, що ми гордимося кимось, чи просто виразити свою підтримку в малому.
Нещодавно послухавши мотивуючу
історію одного із знайомих, я знову впевнився в тому, що багато людей просто готові заживо спалити тебе на вогні. І ніби здається все не так погано. Та він був простим шкільним вчителем, якого покинула дружина через малу зарплату. Він не взмозі справитись із горем, стає залежним від алкоголю, і ще від різного виду таблеток. Та і кожен день його починався не з кави. Його звільнили з роботи, від загруз в боргу, від нього відвернулися рідні. І так проходили роки його ганебного життя. Та все ж він знайшов силу сказати всьому цьому Ні... Пройшовши курси реабілітації, він подався в інше місто. Там знайшов дівчину, яка завжди підтримувала його в будь якій ситуації, пішовши працювати в місцевий відділ рятувальної служби, згодом він поправив своє здоров'я. Зараз займаючи одну із високих посад, і маючи майстра спорту. Він задоволений своїм життям, та не до кінця. Він завжди говорив, завжди найдеться той, хто буде тебе закопувати у гріб, та буде і той хто тебе розкопає... Ці слова ще досі зі мною, та все ж ніхто не може зрозуміти їхню сутність. Чому ж так важко донести до людей, ми маєм приносити любов один одному. Та ми тільки ламаємо, спалюєм, губимо, і руйнуєм. Невже ми настільки противні, що все що ми можемо, це відштовхувати від себе.
Нещодавно послухавши мотивуючу
історію одного із знайомих, я знову впевнився в тому, що багато людей просто готові заживо спалити тебе на вогні. І ніби здається все не так погано. Та він був простим шкільним вчителем, якого покинула дружина через малу зарплату. Він не взмозі справитись із горем, стає залежним від алкоголю, і ще від різного виду таблеток. Та і кожен день його починався не з кави. Його звільнили з роботи, від загруз в боргу, від нього відвернулися рідні. І так проходили роки його ганебного життя. Та все ж він знайшов силу сказати всьому цьому Ні... Пройшовши курси реабілітації, він подався в інше місто. Там знайшов дівчину, яка завжди підтримувала його в будь якій ситуації, пішовши працювати в місцевий відділ рятувальної служби, згодом він поправив своє здоров'я. Зараз займаючи одну із високих посад, і маючи майстра спорту. Він задоволений своїм життям, та не до кінця. Він завжди говорив, завжди найдеться той, хто буде тебе закопувати у гріб, та буде і той хто тебе розкопає... Ці слова ще досі зі мною, та все ж ніхто не може зрозуміти їхню сутність. Чому ж так важко донести до людей, ми маєм приносити любов один одному. Та ми тільки ламаємо, спалюєм, губимо, і руйнуєм. Невже ми настільки противні, що все що ми можемо, це відштовхувати від себе.
Коментарі