Пам'ятник минулому
Привіт мій дорогий, сьогодні я знову погрузився, у стан самотності. Та я чомусь щасливий, мені це все дало зрозуміти, що незважаючи на всі перешкоди в нашому житті, ми повинні бути сильними. Та й не все вимірюється тим що в тебе є. Є й такі яких шанують просто за те що вони хороші люди, та мені таким не бути. Чомусь від мене ніхто добра і не чекає, я ціле життя одинокий ворон, у величезному капкані. Та і це мені допомагає бути веселим, можливо через те, що я з тих кому подобається біль, знущання, чи просто я пройшов це в минулому і в мене є на це все вакцина. Згадуючи кожний минулий день, рік і години. Я просто усміхаюсь, дивлячись на це все, як на гру збірної із футболу, сміючись. Так можливо і не було вмене все як би хотілось, я не вмію ще досі плавати, я не відвідав Францію, не бігав босим по гарячому піску. Та я гуляв під проливним дощем, бігав по снігу в -30, і ще кучу різного різного було яке залишилося в моїй пам'яті. Це чудові моменти навіть незважаючи на те, що мені було боляче через це все проходити. Можливо ще є люди які є ще більш самотні, ті які втратили віру у себе, які неспроможні самостійно щось зробити. Тож не такий я вже і невдаха.
Хоча я так ніколи і не думав, так думали інші. Та знаєш, як би мені просто хотілось допомогти усім тим людям, та мене ніхто не послухає. Бо як я вже говорив, більша кількість це лицеміри, егоїсти і самолюби. І нас ізгоїв ніхто ніколи напевне не зрозуміє. Ціле моє дитинство я був тим кого ніколи не бачили, а якщо і бачили то близько не підпускали, щоб не покусав, як хтось говорив. Та пройшли роки, і всім їм я хочу подякувати, бо сьогодні я є тою людиною, якою я бачив себе маленьким. Я щасливий, вмене є руки, ноги, білет на потяг, кілька дрібних і я ситий. Тож життя продовжується....
Хоча я так ніколи і не думав, так думали інші. Та знаєш, як би мені просто хотілось допомогти усім тим людям, та мене ніхто не послухає. Бо як я вже говорив, більша кількість це лицеміри, егоїсти і самолюби. І нас ізгоїв ніхто ніколи напевне не зрозуміє. Ціле моє дитинство я був тим кого ніколи не бачили, а якщо і бачили то близько не підпускали, щоб не покусав, як хтось говорив. Та пройшли роки, і всім їм я хочу подякувати, бо сьогодні я є тою людиною, якою я бачив себе маленьким. Я щасливий, вмене є руки, ноги, білет на потяг, кілька дрібних і я ситий. Тож життя продовжується....
Коментарі