Думи мої...

Yujen barbossa _-

На душі так холодно ... Так одиноко, сумно й важко ... А в думці лиш одне ... В мені померло все святе... Так глибоко думки доходять ... Лунає пісня там сумна .... В душі моїй безодня... А руки вже самі пишуть вірші... І ноги ледве вже тримають ... О..Вже похоронну пісню грають... Ці думки яких вже й там нема... Життя! глибоко помилився Я... Незнаю про, що вже думати мені... Так хочеться шепотом сказати... Ну як же так!!! Зробити вибір міг.... В голові вже пусто... І музика не грає.. І тут пропало все.. Все святе, яке ховалося ітак колись... Та може взяти спис??? Яким кололи ці дурні... Христа Ісуса на хресті... Позбавитись цієї болі ... Яка зараз вмені... Тоді все буде добре ... І місяць цей не буде вже світити ... І більш ніхто ні буде мене дурити ... Цією усмішкою і словами... Ну як же так!!! Зробити вибір міг... А в голові ще білий сніг .... І качечка пливе там по воді... І просить кусочок хліба... І вже.. я майже на весні... Такі у мене є думки .... Аж серце завмирає на секунди... Коли вле пройде період цей ... І якім усмішка не поможе... Тавже тай хватить.... Кажу собі я сам.... Та вже всміхнися і забудь... Ці дні і спогади пройдуть... І думка лиш про те .... Колись пройде і я забуду ... І більш кричати я небуду.... НУ ЯК ЖЕ ТАК!!!! ЗРОБИТИ ВИБІР МІГ????

2021-02-09 08:42:20

7

0

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2544

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11410