Темрява
Yujen barbossa _-
(18+)
Запалена свіча, бокал на столі Темний ворон сидить на плечі, Все у тумані біля каміна, На вході у дім, мертва людина. Сходи у погріб, стіни кроваві, Холод назовні, хрести є у ямі. Зайди привітайся, дай щось взамін. Щоб пройти, потрібен уклін. Пройди і візьми чашу із кров'ю, Зроби ковтки із повна, цей бокал п'ють до дна... Так! Момент потрібно забути. Бо насправді це, дасть нам збагнути.. Вечерю приносять нам на кістках. Тільки лиш чутно крики в печах... Ти думаєш сон, і хочеш проснутись... Ти думаєш що все це просто ілюзії.. Покрутись навколо і поглянь... Залишилась, тільки лиш грань... Комусь пощастись, тож пийте до дна... Життя, це просто гра!!
2021-02-08 18:25:02
2
0
Інші вірші поета
_ Думи мої... Л.в.К Ніч..
Інші поети
Gamila
@mariam_wael_2evw
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15079
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12185