Купідон
tata
Тобі здається, що щаслива, Повна радості й тепла, А на серці сильна злива, Огортаюча пітьма. Сон кудись удаль пішов, Залишив й тебе саму, І він ще досі не прийшов, Почуття в собі вгамуй. Не надійся і не мрій, Все це йде на краще тільки. Він уже давно не твій! Стріл купідон ще має стільки... ~ tata ~
2020-09-09 18:48:13
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дмитро Федорко
Гарно 😍
Відповісти
2020-09-09 19:04:10
1
tata
@Дмитро Федорко приємно!
Відповісти
2020-09-09 19:04:14
1
Інші вірші поета
Надихаюся тобою Разом назавжди Скучаю Відпущу
Інші поети
Asya
@gunes_aydin
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2515
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1882