Лети, моя туго
Своїми вогнями і жовтими стрілами Мене будить сонце весни. Останній птах вже змахнув гучно крилами, Покинувши солодкії сни. Вмиває мене ранкова роса, Тендітно і ніжно вмиває. Від вітру розплелася моя коса, В яку мати квіти вплітає. Щасливо лети, моя туго сумна, Розправивши широко крила. Мене відпустить ти легко змогла Й усе те погане за собою  спалила. ~ tata ~
2021-08-16 11:29:20
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Блакитноока
Гарно!
Відповісти
2021-08-16 12:38:59
Подобається
tata
@Блакитноока мені надзвичайно приємно !
Відповісти
2021-08-16 12:40:06
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1752
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1588