Не відчиняй...
Не відчиняй мене, Свої я двері вже давно закрила. Не все таке вже й неземне , Отак життя мене навчило. Мої думки - тепер лише мої , Не впаду знову я у прірву, А ти тримай в собі свої, Так твого цвіту вже не зірвуть. У мене вже було багато болі, Багато сліз й страждань, Я була птахою в неволі , Та досить з мене тих випробувань. Тепер я інша! Ти пишаєшся тим ,чого я досягла? В житті вже тільки тиша, Туга моя нарешті полягла. ~ tata ~
2020-05-20 18:42:37
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дмитро Федорко
Як завжди чудово
Відповісти
2020-05-20 18:47:40
1
tata
Дуже дякую!!!
Відповісти
2020-05-20 18:48:03
1
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8819
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2464