Повага до себе
Мені стає боляче, коли знаю, Що ти не мій ,а я не твоя . Тільки з думками про нас засинаю, Уявляючи ,що колись скажеш:"Моя ". Думки про тебе зв'язують мені душу, Серце стискається й так сильно болить, Та тебе забути я мушу, Забути й відпустити в одну мить. Я буду старатися жити щасливо, Ніби нічого і не було, В якійсь мірі - це неможливо , Та я все ще старатимусь ,щоб все це від мене втекло. Буду бігти від цього ,що є сили , Лиш би жити без думки про тебе. Я хочу ,щоб і мене так сильно любили , В мене теж є повага до себе. ~ tata ~
2020-06-01 08:03:55
15
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2574
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3172