Удвох
Давай пообідаємо разом! Ти для мене так важливий, Давай помилуємося зорепадом, Він як і ти - такий красивий. Давай весь час проводити удвох, Ми будемо чай на кухні пити . З тобою не страшний й переполох , Я хочу з тобою весь час говорити . Ти порятунок моєї нудьги, З тобою не важко нічого, Ми пройдемо з тобою через сніги , Ніколи не залишу тебе самого. ~ tata ~
2020-04-27 11:38:46
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
tata
Мені надзвичайно приємно 😌
Відповісти
2020-04-27 18:35:40
Подобається
Kruhitka Dobro
Класно ;)
Відповісти
2020-06-08 14:46:32
1
tata
@Kruhitka Dobro рада ,що сподобалось!
Відповісти
2020-06-08 21:46:54
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
49
15
2118
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
8
1239