Стру з життя
tata
Мені страшно, Думки оповиті тобою, Як це все невчасно, Я жертвую для тебе собою. Мені шкода, Шкода, що полюбила. Хіба не біда? Я так і не розлюбила. Мені набридло, Потрібно взяти перерив, Через тебе собі я остогидла, Хотіла б стрибнути в обрив. Мені вже не страшно, Тепер полюблю і себе, Я зроблю це успішно, А спочатку назавжди з життя стру тебе. ~ tata ~
2020-06-24 19:54:18
17
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Надія
Дуже красивий вірш 💕😍..
Відповісти
2020-06-26 12:54:11
1
tata
@Надія дякую!!!
Відповісти
2020-06-26 12:56:43
1
Інші вірші поета
Розчиняюсь в тобі Послухати Моя головна героїня Знайди мене...
Інші поети
Solo Frau
@frausolo
Макс Фолс
@pr_mikhailovich
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12009
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4527