Стру з життя
Мені страшно, Думки оповиті тобою, Як це все невчасно, Я жертвую для тебе собою. Мені шкода, Шкода, що полюбила. Хіба не біда? Я так і не розлюбила. Мені набридло, Потрібно взяти перерив, Через тебе собі я остогидла, Хотіла б стрибнути в обрив. Мені вже не страшно, Тепер полюблю і себе, Я зроблю це успішно, А спочатку назавжди з життя стру тебе. ~ tata ~
2020-06-24 19:54:18
17
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Надія
Дуже красивий вірш 💕😍..
Відповісти
2020-06-26 12:54:11
1
tata
@Надія дякую!!!
Відповісти
2020-06-26 12:56:43
1
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1850
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3657