Красива брехня
tata
А у тебе красива брехня, Вигадуєш вміло, я бачу. Та все ж виходить дурня, Ні слова тобі не пробачу, Ні погляду твого, нічого. Забудь мене і залиши! У мому серці ти лише тривога, Листів кохання мені більше не пиши, Не дзвони мені , будь ласка, Давай почнем життя із чистого листа! Зніми ти з себе усі маски, Все це сталось неспроста. ~ tata ~
2020-07-24 19:03:30
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ira Nyshta
🤩😍😻
Відповісти
2020-07-24 19:06:36
1
tata
@Ira Nyshta 🥰🙂
Відповісти
2020-07-24 19:18:33
Подобається
Арабхан Ханмагомедов
👍
Відповісти
2020-08-17 17:35:33
1
Інші вірші поета
Моя весна Постать за вікном Хочу поринути у небо Відпущу
Інші поети
Zeen
@Blue_Bliss
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11493
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1942