Ліхтар
tata
Усюди поспішаючі кудись машини, Море кольорових парасоль, В тумані гір вершини, Мені до вподоби така роль. Не знаю є у мене якісь думки Чи голова пуста, Потрібно відкрити в собі всі замки, Ледь-ледь говорять це мої уста. Я вийду на вулицю без зонта, Відчую дотики дощу, Мене охоплює приємна темрява, До себе я її впущу. Дощ закінчується, і в калюжах Бачу відображення цих темних хмар, Вони напевно теж так сильно тужать, Темряви нема, в житті з'являється ліхтар. ~ tata ~
2020-06-22 14:24:38
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ira Nyshta
😻😻
Відповісти
2020-06-22 14:36:35
1
tata
@Ira Nyshta 🤭😊
Відповісти
2020-06-22 14:47:02
Подобається
Інші вірші поета
Лети, моя туго Все одно Нестерпний біль Удвох
Інші поети
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2401
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1745