Ліхтар
Усюди поспішаючі кудись машини, Море кольорових парасоль, В тумані гір вершини, Мені до вподоби така роль. Не знаю є у мене якісь думки Чи голова пуста, Потрібно відкрити в собі всі замки, Ледь-ледь говорять це мої уста. Я вийду на вулицю без зонта, Відчую дотики дощу, Мене охоплює приємна темрява, До себе я її впущу. Дощ закінчується, і в калюжах Бачу відображення цих темних хмар, Вони напевно теж так сильно тужать, Темряви нема, в житті з'являється ліхтар. ~ tata ~
2020-06-22 14:24:38
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ira Nyshta
😻😻
Відповісти
2020-06-22 14:36:35
1
tata
@Ira Nyshta 🤭😊
Відповісти
2020-06-22 14:47:02
Подобається
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2582
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2820