Сподівання затиші

Я так боюся сподіватись На ті хвилини , що невпинні І без надії знов зостатись Під тихій вирій слів невпинний Марніють звуки зовні часу, Але не досягають частки ліку Того емоцій дійсні краху , Що так бажаю донести я В словах зостались долі частки, Які на аркуші повиті Вони вирують на папері, Але не мають певних ліків Зрослися знову лиш проникші Пусті слова сумлінь на серці, Які не долетять так стрімко Тих крахів сподівань затиші . P.s: Первый стих на родном языке , который сумел проникнуть с утречка ... Поэтому прошу если что не судить слишком строго ... 💙😉💙

2020-01-30 07:29:11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (12)

Victoriа

@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) Спасибо тебе милая.💐💐💐 Спасибо за хорошие стихи и доброе сердечко. Успехов тебе во всем❤

Відповісти

2020-02-18 05:00:43

Hellebore #СКРИП Spirit

Наша мова завжди проникне у серце

Відповісти

2020-03-09 21:51:43

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Hellebore #СКРИП Spirit повністю згодна )😉

Відповісти

2020-03-09 21:52:48

Інші вірші поета

Нарисую солнышко :) Просте зізнання Нестримна Неловкость в улыбке рассвета

Інші поети

anna_vi

@anna_vi

Kurt Mattson

@kurtmattson

xxhannaxx2005

@xxhannaxx2005

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1396

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

1557