Спогад
Я не забуду ті дні, коли ми щасливі були, Як сміялись з усього Що тішило око, Веселились від душі. Якби ж можна було Повернути ті часи, Коли дні були безтурботно радісні, Я б не говорила тоді... Гей! Оглянись! Вже не тішать ті хмари та фото Не посміхається світ Я шукаю, та не знаходжу... До розуміння приходжу Вже не щасливить мить. Нема чо́му радіти Коли вже нема 'привіт'. На прощання казала: 'Я буду щаслива, я зможу Рук нізащо́ не опущу.' Вибач, я відчуваю - не можу...
2020-07-27 20:54:04
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Nadine Tikhonovitch
Гарно
Відповісти
2020-07-28 06:11:30
1
Наталі
@Nadine Tikhonovitch спасибі
Відповісти
2020-07-28 11:13:01
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1586
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1294