Dandelion

Томас Глинвайн

I'm your favorite boy I look at you. You are a light dandelion I give you love. It blows a gentle breeze Covered your head Almost saying fly Closing your eyes. Was a yellow flower Closed and simple Opened my mask Plated with gold. The flower has become white A fragile moth. became very bright i have nothing to do with. But now I'm afraid of loss It’s sad to think that one impulse, Will carry the fragile head burden And souls will experience a terrible explosion! I'm your boy guard I look at you, You are a light dandelion I give you love! --------------------------- the poem is dedicated to my secret love. I hope the quarantine ends and I confess my feelings. I went to learn to kiss on tomatoes)))))))

2020-06-28 20:29:09

21

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

p໐liຖค

@Томас Глинвайн а сам переводил или переводчик?

Відповісти

2020-06-28 20:32:50

1

Томас Глинвайн

@p໐liຖค Быстро и удобно переводчиком. Сам я только тексты и истинно английские стихи пишу. А русские так перевожу.

Відповісти

2020-06-28 20:34:25

1

p໐liຖค

@Томас Глинвайн понятненько:)

Відповісти

2020-06-28 20:34:51

1

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1307

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11249