#некромолитва (Вибір Редакції)
Дивно, мій Принце, чомусь Бігти до Тебе й до мертвих В рідні обійми, в пітьму Тяжко-смиренно як жертва. Бігти, залишивши страх, В сутінь незлічених таїнств. Рай-то приємний на смак, Тільки не знати там радість. Пекло ж рідніше за все Й друзі давно обжилися. Чуєш, мій Принце, оце, Що як шляхи нетернисті? Просто нам зручно собі Щастя зробити далеким, Ніби від щастя гріхи? Знаєш, я згодна. Це легко. Люди зробили життя Тяжкою стежкою в світло, Там загуляють сповна. Тільки ж якби не обридло... Вірю, мій Принце, авжеж Демони знають про людство Більше, ніж той екстрасенс, Що полюбив богохульство. Вірю я щиро в слова Сказані, Принце, Тобою: Те, що мені — новина — давня для Тебе відомість... #некромолитви *** Переклад в коментах 🔽🔽🔽
2021-07-29 19:40:12
39
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
@Котона Сатанович дияволу інші вірші присвячу, як буде натхнення :)
Відповісти
2021-08-10 21:24:33
Подобається
Котона Сатанович
@Фαйղα Եօթթí #AР #FN пан Смерть дуже розчулився) шкода, тут картинки не можна кидати у комент. в тєлєгу кину)
Відповісти
2021-08-10 21:27:24
1
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
Відповісти
2021-08-10 21:27:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2559
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1892