Міні-істоти
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
Живуть всередині нас міні-істоти. Міста будують важкі неокласичні. Й воюють хижо бува в нашому тілі. Не знаю, може, таке правило люте Життя матери¹, що світ, як по лекалу? Подібні люд і мікроб, ніби з копірки? Тому, відчувши себе вельми самотньо, Бо в серці буде гірчить настроєм болю, У тиші їх оживляй спогадом, мила! Вони маленькі, смішні і непомітні. Ще й поважають, бо ти – Всесвіт величний. Така незрима для них, дивна і рідна. З тобою раді любить затишну осінь Й опале листя її, й вітер з дощами. І знаєш, миле дівча, справді, чарівно, Що ти і кожен із нас їм – піднебесна. Тому благаю – не плач, рідна, не варто! Вони з тобою завжди. Чуєш, маленька? *** 17.08.2021 *** ¹Матера — матір, неологізм української блогерки Каті Бльостки
2021-08-29 22:08:40
10
0
Інші вірші поета
Як зрадять — борися Тобі купити завтра сигарети?... Кулька для сирітки Одного осіннього вечора (акро)
Інші поети
Plume Akwmarine
@plume_akwmarine
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2286
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3023