Міні-істоти
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
Живуть всередині нас міні-істоти. Міста будують важкі неокласичні. Й воюють хижо бува в нашому тілі. Не знаю, може, таке правило люте Життя матери¹, що світ, як по лекалу? Подібні люд і мікроб, ніби з копірки? Тому, відчувши себе вельми самотньо, Бо в серці буде гірчить настроєм болю, У тиші їх оживляй спогадом, мила! Вони маленькі, смішні і непомітні. Ще й поважають, бо ти – Всесвіт величний. Така незрима для них, дивна і рідна. З тобою раді любить затишну осінь Й опале листя її, й вітер з дощами. І знаєш, миле дівча, справді, чарівно, Що ти і кожен із нас їм – піднебесна. Тому благаю – не плач, рідна, не варто! Вони з тобою завжди. Чуєш, маленька? *** 17.08.2021 *** ¹Матера — матір, неологізм української блогерки Каті Бльостки
2021-08-29 22:08:40
10
0
Інші вірші поета
Дух фотки Моє диво Занєхіну Як зрадять — борися
Інші поети
Chloe Maillard
@unicorn_4_game
Artiomtseva
@Artiomtseva
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10844
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4968