Глава 1: "Він прокинувся ніким..."
Він прокинувся ніким у квартирі, яка йому не належала. Вимвся, почистив зуби, поголив свої худі щоки. За вікном яскраво та весело світило сонце. На душі був Кальцій, змішаний з переконливою бездарністю існування.
Вдячна людина склала руки у "намасте" та випила склянку води. З моменту втрати її надприродніх здібностей минуло більш, ніж півроку. Рушник на підвіконні вже майже висохнув. Худий кактус доживав свої останні золоті деньки, але колишня надлюдина турботливо зволожила ґрунт чашкою води. Одне запитання в неї: "Хто я тепер?" А відповіді нема.
Не було її і раніше. В дитинстві він не любив думати. Книжки здавалися йому нудними, однолітки – обмеженими, а телевізійні програми – надто розкішними. Закінчив школу, працював на будівництві. Клав одну цеглину за іншою, ніби створював навколо себе непробивний мур. Після будівництва – суперздібності. А тепер от, без них. Щуряча радість, думав він, – і та більша за його життєве натхнення.
"Це знак?" – промайнуло в голові. "Ще ні", – відповів годинник, який пробив дев'яту ранку.
Вдячна людина склала руки у "намасте" та випила склянку води. З моменту втрати її надприродніх здібностей минуло більш, ніж півроку. Рушник на підвіконні вже майже висохнув. Худий кактус доживав свої останні золоті деньки, але колишня надлюдина турботливо зволожила ґрунт чашкою води. Одне запитання в неї: "Хто я тепер?" А відповіді нема.
Не було її і раніше. В дитинстві він не любив думати. Книжки здавалися йому нудними, однолітки – обмеженими, а телевізійні програми – надто розкішними. Закінчив школу, працював на будівництві. Клав одну цеглину за іншою, ніби створював навколо себе непробивний мур. Після будівництва – суперздібності. А тепер от, без них. Щуряча радість, думав він, – і та більша за його життєве натхнення.
"Це знак?" – промайнуло в голові. "Ще ні", – відповів годинник, який пробив дев'яту ранку.
Коментарі