Глава 2: "Людина-Бербанкс не була єдиною..."
Людина-Бербанкс не була єдиною в цьому місті, хто мав надприродні здібності. Ні. Коли вони, ці щасливчики з наївними виразами обличчя, збиралися в напівпідвальному приміщенні вечорами, ти міг нарахувати мінімум дванадцять різних супергероїв.
Слово надали Максімену.
– Панове! Сьогодні ми зібралися тут, аби в черговий раз закріпити нашу велику дружбу в ім'я Справедливості! Я неймовірно радий тому, що ми тримаємося однією дружною купкою, як... як справжня сім'я, – він витер сльозу краєчком свого чорного плаща, – Пишаюся вами, хлопці.
Пили, як завше, ігристе. Легке тупотіння лакованих чоботів, подекуди – голосний сміх. Всі знали, що буде завтра. Неймовірний Персі тихенько балакав у центрі кімнати з Пересадником. На лавці самотньо пив пиво Період, уявляючи, як він танцює мазурку з жінкою своєї мрії. Уважно слухаючи, часто кліпав очима Капітан Природа. Біля вікна палив Кулеметник.
Жінок не було. Розважалися, як могли та як вміли. Спільне фото, вінтажна камера. "Дякую, до побачення". Шмиготіння носів. Строкаті костюми, яскраві маски. Стійкий запах сигарет та немолодості.
Слово надали Максімену.
– Панове! Сьогодні ми зібралися тут, аби в черговий раз закріпити нашу велику дружбу в ім'я Справедливості! Я неймовірно радий тому, що ми тримаємося однією дружною купкою, як... як справжня сім'я, – він витер сльозу краєчком свого чорного плаща, – Пишаюся вами, хлопці.
Пили, як завше, ігристе. Легке тупотіння лакованих чоботів, подекуди – голосний сміх. Всі знали, що буде завтра. Неймовірний Персі тихенько балакав у центрі кімнати з Пересадником. На лавці самотньо пив пиво Період, уявляючи, як він танцює мазурку з жінкою своєї мрії. Уважно слухаючи, часто кліпав очима Капітан Природа. Біля вікна палив Кулеметник.
Жінок не було. Розважалися, як могли та як вміли. Спільне фото, вінтажна камера. "Дякую, до побачення". Шмиготіння носів. Строкаті костюми, яскраві маски. Стійкий запах сигарет та немолодості.
Коментарі