Глава 3: "То ти давно тут стоїш?.."
– То ти давно тут стоїш? – спитала Людина-Бербанкс у Капітана Природи, заряджаючи свій дробовик.
– Давненько, – відповів той. Голос був прокурений та зовсім несолодкий. У руках він стискав свій традиційний батіг.
Ви чекали на Канплéєра. Він тримав у жаху все місто, нападав на дітей та вибивав гроші з безпритульних. Його автомобіль мав от-от проїхати повз вас. З даху високої новобудови було добре видно дорогу. Світлофор миготів, люди рухалися.
От і його машина. Чорний лакований універсал, диски також чорні. Фари чомусь червоні. Мабуть, для залякування. Цілишся. Добре націлився. Постріл. Скретіг гальм. Різкий звук удару в бетон. Поранення в плече. Вдома ти сидів перев'язаний та задоволений.
В цьому місті ти жив не так давно. Людина-Бербанкс – ти звався так, бо походив з невеличкого села Бербанкс, що десь на Середньому Заході. Червоний плащ та білий у червону цятку костюм спочатку лякав корів. А потім ти переїхав сюди. Роботи багато. Грошей мало. Твоя червона маска, як завше, трохи тисне на очі. Тиск приємний. Кліпати трохи незручно.
– Давненько, – відповів той. Голос був прокурений та зовсім несолодкий. У руках він стискав свій традиційний батіг.
Ви чекали на Канплéєра. Він тримав у жаху все місто, нападав на дітей та вибивав гроші з безпритульних. Його автомобіль мав от-от проїхати повз вас. З даху високої новобудови було добре видно дорогу. Світлофор миготів, люди рухалися.
От і його машина. Чорний лакований універсал, диски також чорні. Фари чомусь червоні. Мабуть, для залякування. Цілишся. Добре націлився. Постріл. Скретіг гальм. Різкий звук удару в бетон. Поранення в плече. Вдома ти сидів перев'язаний та задоволений.
В цьому місті ти жив не так давно. Людина-Бербанкс – ти звався так, бо походив з невеличкого села Бербанкс, що десь на Середньому Заході. Червоний плащ та білий у червону цятку костюм спочатку лякав корів. А потім ти переїхав сюди. Роботи багато. Грошей мало. Твоя червона маска, як завше, трохи тисне на очі. Тиск приємний. Кліпати трохи незручно.
Коментарі