Без назви ("Тільки виповзеш ти з-під дерева...")
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
(18+)
Епіграф: ...Тільки виповзе вірш з-під пера... © Василь Симоненко Тільки виповзеш ти з-під дерева, Неприємний для зору поет, Бачиш раптом всю силу мережива. Перекручують, наче паштет, Рими й ритм і тупі метафори Псевдознатні відомі автори. А більше нічого й не треба! Замалюйте густими фарбами Занадто нудне це небо! Вилізати з-під дерева важко, Заповзати туди – ще важче. Нудно жити? Пишіть, неначе Текст зачитуєте з бумажки.
2022-12-13 07:19:05
5
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
так, а ще його творчість дає стимул жити
Відповісти
2022-12-13 07:24:25
Подобається
Airad
Чудовий вірш. Однозначно в обране
Відповісти
2022-12-13 09:19:59
1
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@Airad дякую💚
Відповісти
2022-12-13 09:25:07
1
Інші вірші поета
Бачиш? Пісенька про базу (уривок із реп-рок-опери "Мамка Му") Її він стрів ДУХ ЕСТЕТИКИ
Інші поети
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11359
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1486