Воєнний (Передчуття війни)
(18+)
Дальтонік упав від шаленої кулі, Нема ані цуцика в нашім дворі. Розстріляна совість - як пляма від ґулі, Як жовтий хробак у блакитній корі. Розпродана пам'ять, і товсті ножі Її розрізають, нещасну, на шмáття. Народ не загинув: ще є сторожí, Іще не загинула молодість, браття! Нехай нам розкажуть товсті президенти (А мертві* підтакнуть у темнім кутку), Кому за свободу платить дивіденди, Кому помирати на цьому віку. Ми знаємо самі про наше століття - Таке незвичайне і звичне водночас. До зброї, хоробрі Укрáїни діти! Заплатимо кров'ю, і дядечко Кронос Не викреслить нас з історичних анналів: Станюцємо разом з Хмельницким й Костюшком! До біса умовність усіх ідеалів! До захисту волі ми станемо дружно! ...Спалахують зорі на рідних полях, В руках оселився кривавий Арес. Розп'яті кричать на прадавніх хрестах, І най же відступить цей зрадницький страх! Ми виб'ємо путь до одвічних небес! *на американському слензі так називають гроші через зображених на них видатних діячів минулих століть.
2022-02-18 20:07:04
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
дякую
Відповісти
2022-02-18 20:16:35
Подобається
Юлія Богута
Вижу тебя тоже задела эта тема с войной. Ненавижу войну. Смотришь на то, как погибают близкие и не знаешь что делать. Понравилась отсылка к Аресу — богу войны. Да и в целом, весь стих вышел довольно мощным. #читаем_стихи (вместо Лешего)
Відповісти
2022-02-19 18:52:50
1
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@Юлія Богута благодарствую)
Відповісти
2022-02-19 19:03:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3120
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3773