Symphonie.
Sur les touches d'ivoire, Elle appuie ses p'tits doigts, Ça brille dans le soir, Comme une lueur dans les bois, De ses mains jaillissent, En une symphonie crescendo, Quelques notes qui glissent, Se passant de mots, Elle virevolte sur le clavier, C'est une virtuose, Une plume sur le papier, Qui crée le grandiose, Les partitions s'envolent, Par la fenêtre ouverte, Oiseau en plein vol, Oubliant dommages et pertes, Et mon cœur se prend, Dans ce temps d'ivresse, Où l'on oublie le chant, Et aussi la tristesse, Et mon âme vibre de douceur, Accompagant la plainte de ses doigts, Éteignant tous les pleurs, Avant même le combat, Elle réunit la famille, Et aussi les amis, Fait sourire toutes les filles, Même les ennemis, Sa musique est un poème, Crié sans un mot, Partition bohème, Qui navigue sur les flots, Elle distille l'amour, Dans les cœurs meutris, Distribue le bonheur, Comme on observe l'infâmie, La musique est une arme, De la plus douce des paix, Sans une goutte de sang, sans aucun vacarme, C'est une arme de gaieté. 11.10.20
2020-10-12 15:08:03
6
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Volontya
Ta plume est si fluide, ça donne envie de lire et le contenu est vraiment touchant
Відповісти
2020-10-12 20:12:01
1
Gamine
@Volontya Merci beaucoup, c'est extrêmement gentil :)
Відповісти
2020-10-12 20:43:50
1
Volontya
@Gamine 😁👏🏻
Відповісти
2020-10-12 20:46:10
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3115
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2469