hold

varyat

не тримай зла, а тримай краще квіти вони тобі личать більше ніж злість не тримай більше болю, а краще вже жити жити на повну, збільшувати свою легкість не тримай зла, а тримай краще руку того хто був поруч, того хто не кинув того хто з тобою від початку того хто за тебе загинув не тримай більше зла, а частіше всміхайся кайфуй від життя, просто кохайся не тримай поруч дурнів, а тримай краще справжніх забувай про колишніх, забувай про вчорашніх не тримай зла, а тримай краще квіти вони тобі личать більше ніж злість я у тобі живу, не дам тебе згубити я у тобі живу, оголюючи твою ніжність не тримай зла, а тримай мене за руку не втрапимо в пастку не зійдемо з курсу ми ще колись привеземо воду з Марсу я триматиму руку, я триматиму серце лікуватиму душу, виймаючи скельце я триматиму руку, носитиму квіти я триматиму руку і буду п'яніти

2021-02-15 21:10:51

2

0

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

1982

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12015