Ты расскажи мне, милый друг...

Василь Ретізник

Ты расскажи мне, милый друг, О том, как хорошо вокруг, О том, что в мир пришла Весна, О том, что нам — любовь важна... Я знаю, солнышко подчас Совсем не баловало нас, Так почему ты ждёшь Весну И славишь мир и красоту? Что изменилось здесь, сейчас, Что снова сблизило и нас... И почему душа поёт О том, что счастье к нам придёт? Ты расскажи мне, милый друг, О том, что солнышко — наш друг, О том, как нам важны лучи, О том, что прилетят грачи... Я знаю, это волшебство, В наш тёмный мир пришло оно... Ведь не хватает нам любви, Весны, лучей и красоты... Я снова на тебя смотрю И волшебство с тобой ловлю... Опять в душе Весна, Ведь к нам ...

2020-04-17 05:59:02

10

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Екатерина Воскресенская

Красиво)

Відповісти

2020-04-21 20:04:43

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2578

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11446