"Детектив та злочинець, носять різні версії однієї і тієї ж маски"
                               
                           🩸   🩸   🩸

                        Сцена перша

   Донна Мур та Бейтс Бекхем прилетіли до Генону який зустрів їх жахливою погодою. Похмуро і панує негода, через дощ відчувається легка туга, хоч у Геноні більш часу переважає тепла погода, їм довелось потрапити якраз на цикл дощів із снігом.

   Донна і Бейтс після того як вийшли із аеропорту відразу попрямували до готелю  "Саінт-Лефін", де проживала зникла і де мали знаходиться її речі.

   На відміну від сучасних готелів, орієнтованих на прийом великих груп туристів і безперервну зміну клієнтури, "Саінт-Лефін" ставився до поширеної категорії  "готелів тривалого проживання". Як правило, це досить старі готелі, які певною мірою аналогічні гуртожиткам, з тією лише відмінністю на краще, що в них присутній готельний сервіс. Постояльці в таких готелях - як правило люди похилого віку - поселяються в них на багато років, отримають знижку по оплаті номера, вони не завдають особливого клопоту персоналу і живуть тихо. Загалом, обстановка в таких "готелях тривалого проживання" майже домашня.

   Донна разом із Бейтсом стояли перед головним входом в готель "Саінт-Лефін".

- Як думаєте, моя сестра ще жива?

- А я звідки знаю. Ходімо всередину. - чоловік швидким кроком попрямував вперед, дівчині нічого не залишалося окрім як бігти за ним.

   По дорозі, вона побачила жінку у похилому віці, яка не могла підібрати окуляри, які випали в неї коли вона збиралася прочитати, що нового пишуть в газетах.

- Почекайте, я зараз.

- А?

   Донна підійшла до цієї жінки і допомогла їй не тільки підняти окуляри а ще й прочитала їй, те, що писало у газеті яку старенька тримала в руках.

- Дякую тобі доню. Ти дуже добра.

- Нічого. Гарного вам дня. - попрощавшись, Мур підійшла до Бекхема, який весь цей час чекав на неї.

- Це ж треба.

- Що таке? - дівчина не розуміла здивування мисливця на цю ситуацію.

- Ти занадто добра, цей світ зжере тебе живцем.

- Що? Що ви маєте на увазі?

- Нічого. Ходімо вже. - він зайшов всередину  готелю.

- Щоб це означало...

                           🩸   🩸   🩸

   Готель всередині виявився не таким яким уявляли наші герої. Великий передпокій зустрів їх класичним стилем та стилем арт-деко. Дубові сходи які вели вверх, і велика хрустальна люстра яка звисала зі стелі. Бейтс одразу ж підійшов до стійки адміністрації.

- Бейтс Бекхем, міський мисливець. - він показує черговому адміністратору своє посвідчення.

- Бейтс Бекхем? Той самий жорсткий детектив? - відразу ж, всі жителі готелю які перебували у передпокої, обернулися в сторону Донни і Бейтса. Почались тихі розмови...

-..невже це той чорний маг?...

-..ні ні, він продав душу дияволу!...

-..та не правда то все!..я чула, що він вбив свою вагітну дружину, тільки для того щоб заплатити по боргам...

- (Вони не можуть говорити тихіше? Я все чую... І Бейтс теж все чує...) - Донна мимоволі кинула погляд на чоловіка, він ж стояв із холодним виразом обличчя, вдавав ніби його не хвилюють ті плітки які говорять у нього за спиною. Але ж очі не брешуть... Вони видавали ту біль, яку він ховав. Ті люди судять його, не знаючи особисто...

- Кхм... Що вас привело до нас?

- Я тут по роботі. Шукаю зниклу дівчину по імені Моллі Мур. Вона була тут?

- А, так. Вона тут проживала.

- Мені сказали, що ви перенесли її речі в камеру зберігання? Не могли б ви провести мене туди?

- А, так, звісно. Ходімо... А, вона?... - адміністратор вказує на Донну.

- Ах так - це, Донна Мур, сестра зниклої Моллі.

- А, це ж ви до нас дзвонили.

- Так, це я.

- Прийміть мої співчуття.

- Ми не знаємо чи вона померла.

- Ну звісно. - сказав він посміхаючись. - Ходімо за мною.

   Донна і Бейтс пішли за адміністратором, який проводив їх на місце де знаходиться камера для зберігання особистих речей жителів готелю які вони забули. Саме це "місце" знаходилося на нульовому поверсі готелю, його можна було б назвати підвалом, але сам підвал знаходився на поверх нижче. Адміністратор привів їх до великих металевих дверей, діставши ключі він відкрив їх. Вони зайшли всередину.

- Дякую, що провів. Можеш бути вільний. - мисливець махнув рукою хлопцю показуючи на вихід.

- Ем, я почекаю. Хто ж має потім закрити двері.

- Залиш ключі, і можеш йти. Коли закінчу, я сам тобі їх віддам. - він кинув злий погляд на адміністратора.

- Добре. - переляканий хлопець вийшов, Донна та Бейтс залишилися удвох.

   Тепер вони могли оглянути простір в якому знаходилися. Багато поличок, в яких стояли підписані коробки. На них написані ініціали та номери кімнат, де проживали ті мешканці які забули свої особисті речі. Речі Моллі Мур знайшли швидко, вони були в коробці на середній поличці, посередині кімнати. Всі вони зберігалися у міцно закритому і запечатаному клейкою стрічкою поліетиленовому мішку.

- Тримай. - Бейтс кинув Донні резинові рукавички. - Це щоб твоїх відпечатків не було. Надягни їх.

- Добре, зараз. - вона швидко виконала це прохання і вони дістали той мішок із коробки. В ньому знаходилась косметичка з медикаментами, яких виявилось чимало.  

- Лікарські препарати... У неї були проблеми із здоров'ям? 

- В неї було діагностовано біполярний розлад². Захворювання це, протікало в м'якій, згладженій формі і не представляло, як сказав лікар, небезпеки ні для оточуючих ні для неї самої.

- Вона ніколи не госпіталізувалася зі згаданим захворюванням?  

- Ні. Моллі спостерігалася в одного лікаря, сурово виконувала всі медичні призначення, крім того, як я вже казала, не мала шкідливих звичок. 

- Зрозуміло.

   Мисливець дістав ще великий мішок в якому знаходилась валіза та велика жіноча сумочка. Можна впевнено сказати, що Моллі не виїжджала з готелю, тобто, вона не перебралася в інше місце, залишивши в "Саінт-Лефін" непотрібне барахло. Відкривши валізу, він побачив: джинси, футболки, шкарпетки, предмети особистої гігієни та інші речі, необхідні у повсякденному житті.

- Якщо вона все залишила в готелі, це ж не означає, що її викрали, чи щось на кшталт того?

- Рано ще робити якісь висновки. Я думав, що оглянувши її речі, я щось знайду, але тут нічого немає.

- Що будем робити далі?

- Поки, що повернемо ключі адміністратору. А потім... попросимо відео з камер відеоспостереження всередині готелю. Можливо, одна з них засняла твою сестру перед зникненням.

- Добре.

   Донна та Бейтс поклали всі речі Моллі назад у мішок, і його поставили назад в коробку. Забравши ключі з полки, вони вийшли, Бейтс закрив двері.

   Піднімаючись вверх сходами, у голові Донни блукали жахливі ілюстрації того, що могло трапитися з її молодшою сестрою. Вона надіялась, що з нею все добре, що Моллі жива і їй не доведеться знову хоронити близьку людину...

   І ось, з такими думками, Донна не помітила як вони вже стояли в передпокої перед стійкою адміністратора, де Бейтс віддавав ключі від камери зберігання.

- Ось ключі. - чоловік кинув їх на стійку.

- Щось знайшли? - все ще посміхаючись, адміністратор підібрав ключі і повісив їх собі на пояс.

- Таємниця слідства. Донно? - Бейтс обернувся до неї.

- Що таке?

- Ти не проти тут залишитися?

- Що?

- Ну, зняти номер в цьому готелі?

- А...та ні.

- Добре. Ей ти. - він звернувся до адміністратора. - Один двомісний номер. Швидко.

- Зараз. - хлопець схилив голову за стійку і піднявся із ключами в руках. - Ось, будь ласка, ваш номер кімнати 18. На скільки днів бронювати вам?

- На десять днів.

- Гаразд. Плата за проживання 7524,00 гринців. Оплата картою чи готівкою?

- Картою. - мисливець простягує свою чорну, безлімітну карту.

- Прекрасно.

- І ще... Мені потрібно відео з камер відеоспостереження всередині готелю.

- Добре, ми вам їх надамо.

- Принесіть їх в номер.

   Бекхем забрав ключі від номеру, і покликав за собою Донну. Вони зайшли в ліфт і піднялись на третій поверх.

                            🩸   🩸   🩸

   Вже в своєму номері, сестра зниклої та мисливець, чекали поки принесуть відео з камер відеоспостереження. Коли Бейтс стояв біля вікна, Донна сиділа на кріслі перед телевізором, який не був включеним. Тиша обгорнула кімнату, було чутно тільки звук капель дощу по вікну. Чоловік, краєм ока, споглядав на сидячу дівчину. За всі свої роки, які він віддав для пошуків серійних вбивць, і їхніх жертв, розумів, що Моллі Мур мертва, але один відсоток надії на те, що вона жива, є.

   Донна піднялась з крісла, і підійшла до своєї валізи. Вона взяла змінну білизну та одяг для сну.

- Я прийму ванну.

- Добре...

   Ванна кімната була світлою. Дівчина думала, що прийнявши її, вона розслабиться, і перестане думати про зникнення сестри. Хотіла з чистими думками повернутися до пошуків. Але як вона не старалась, нічого не могла зробити... Думки про те, що її сестра вже не може бути живою, так і лізли їй в голову. Тому замість того щоб розслабитися у ванній, вона швидко прийняла душ...

   Коли дівчина вийшла із ванної кімнати, Донна помітила, що Бейтс як стояв біля вікна так і стоїть.

- Ви не хочете прийняти ванну?

- Після того як подивлюсь відео.

- Хм... Зрозуміло. - вона підійшла до крісла на якому сиділа. - Бейтс, як ви думаєте... Ми зможемо знайти якісь докази на відео?

- Якщо не вбивцю, то Моллі ми зможемо побачити.

- Чи можливо, що вона вже мертва?

- Можливо. І ти не дуже надійся на кращий кінець. - мисливець обернувся до дівчини, обпершись на підвіконня.

- Та я і не надіюсь... - і знову тиша. Бекхем стояв і дивився на двері, чекав коли принесуть флешку з відео. - Я не можу зрозуміти...

- Що саме?

- Чому ви погодилися взяти цю справу?

- Я ж тобі вже казав, дівчинко. Мені цікаво чи пов'язане те, що твоя сестра зникла із серією самогубств в готелі "Саінт-Лефін". Якщо я розкрию цю справу, я...

- Я не вірю, що такому як ви, потрібне визнання чи популярність. - чоловік важко видихнув. - І хіба ви не чули, що про вас говорять? Як ви тільки витримуєте...

- Така мала, а така приставуча... Не пхай свій ніс у моє життя. - мисливець з кожним словом підходе до дівчини. 

- Але...

- Ми не друзі, і навіть не знайомі. Я міський мисливець, мені не потрібна твоя жалість, і не смій мені лицемірити. Нотки лицемірства³ легко розпізнати. - він стояв біля неї і дивився зверху вниз, пронизуючи її своїм холодним поглядом.

- Добре. Але не потрібно зі мною так говорити.

- А як мені говорити з тобою?

- Будьте хоч трошки добрішими із тою, хто вам заплатить.

- Доброта, я не знаю, що це. Я на 80% складаюсь з сарказму. Трохи більше щирості, і я попливу. А тобі... Пора вже усвідомити про своє місце в харчовому ланцюжку.

- Що?

- Ти сказала, що заплатиш мені? Дівчинко, ти хоч знаєш скільки коштує моя робота?

- Ні.

- А знаєш чому? 

- Чому? 

-  Тому, що я беру за неї велику плату, яку ти не потягнеш. То, що ти сказала, не робить тебе важливою. Запам'ятай це, і більше не нервуй мене.

- Та кому ви потрібні.

- Тобі.

- Як ви мене... - Бейтс перебив її.

- Якщо я тебе напружую або дратую, то ти завжди можеш забитися в куток і поплакати.

- Ха... - очі Донни збільшилися. Посміхнувшись своєю фірмовою посмішкою, мисливець відійшов від неї, і сів на крісло навпроти.

   Чоловік дивився на дівчину, а вона дивилася на нього. Вони сиділи у тиші, не сказати, що ця тиша була приємною, але й не було відчуття неприязні.

                            🩸   🩸   🩸

   Скільки вони так сиділи, не відомо. На годиннику була 23:30. Їхні переглядки перервав стук в двері. Донна різко підвелась і направилась до дверей.

- Стій... Я підготують. - Бейтс піднявся з крісла і дістав із кобури пістолет.

- Що це?

- Це? - він піднімає його вверх. - Це 44-й "Магнум"⁴. Ми не знаємо хто стоїть за дверима.

- Хто там? - дівчина крикнула у бік входу. Вона розуміла, що чоловік правий, вони не знають, хто там може бути.

- Це адміністратор. Я приніс відео з камер відеоспостереження. Як ви і просили.

- Відкривай. - мисливець махнув дівчині рукою ховаючи пістолет. Донна відчинила двері, хлопець віддав флешку з відео, попрощався і пішов. Закривши двері вона пройшла до кімнати. Бейтс вже сидів за ноутбуком.

- Давай сюди. - він протягнув руку.

- Тримайте. - дівчина поклала флешку йому в руку. І він миттєво підключив її. Донна сіла поруч із ним.

   Вивчення відеозаписів з готелю дозволило зробити перше важливе відкриття. Відеокамера, встановлена в ліфті, знімала Моллі в інтервалі між 14 та 15 годинами 31 січня протягом приблизно чотирьох хвилин.

- Ось вона... Що...що вона робить?

    На цьому відео видно, що Моллі поводилася трохи дивно - вона неприродно жестикулювала, входила і виходила з кабіни ліфта, натискала поспіль по кілька кнопок і т.д.

- Вона ніби веде з кимось розмову... - мисливець уважно спостерігав за тим, що відбувалося на відео, щоб побачити ще одну людину, але дівчина була одна. Ніхто, окрім неї, у кадрі так і не з'явився. - Відеозапис зроблено під час зупинки ліфта на 14 поверсі готелю.

- І, що? - Донна поглянула на Бейтса.

- А те, що це найвищий із житлових поверхів.

- Ви щось зрозуміли?

- У нас є ще відео з ліфта?

- Є. - дівчина включає останнє відео на флешці.

- Зараз, дивись уважно, дівчинко.

   Донна та Бейтс почали дивитися останній запис. Він починається з того, що Моллі входить у двері ліфта, що відкриваються на 14 поверсі. Увійшовши, вона нахиляється до пульта і натискає кнопки правою рукою, при цьому натискається кнопка утримання ліфта.

- Видно, що вона нікуди не поспішає.

- Так, її рухи неквапливі і спокійні.

   Закінчивши з кнопками, Моллі встає в кутку, протилежному дверям.

- Вона, що когось чекає?

- Тихо, дівчинко. Дивись, далі стає все цікавіше...

   Минає секунда - друга, в ліфт ніхто не входить, і тоді дівчина, підійшовши до дверей, швидко виглядає в коридор. Після чого швидко повертається до ліфта і притискається у стінці майже в тому ж місці, де стояла раніше. Далі Моллі перемістилася у коридор, до лівого боку дверей і на секунду вийшла з огляду відеокамери.

- Де вона? Вона вийшла?

- Дівчинко, не хвилюйся. Придивись, ось край її спідниці та частина плеча. - Бейтс показав на місце де їх було видно. На кадрах відеозапису можна бачити, як Моллі неквапом підняла руки за голову і ніби поправляє волосся секунд вісімдесят. Добре видно, як вона нахиляється вправо, ніби розмовляє з кимось, хто знаходиться в тій стороні. При цьому дівчина починає активно жестикулювати. Після чого виходить ліворуч із поля видимості відеокамери. Запис закінчився.

- Це все... - Донна видихнула не приховуючи безвихідність. - Ми нічого не знайшли... 

- Чому?

- Та тому! Ми навіть не знаємо з ким вона говорила, чи взагалі там хтось був. Ми зайшли в кут, тільки розпочавши.

- Хіба я тобі не сказав уважніше дивитися? Чи ти сліпа і нічого не помітила?

- Не помітила чого?

- Не чого, а кого. На 53-54 секундах, я помітив другу людину, а саме чоловіка. Поза всяким сумнівом, він знав про наявність у ліфті системи відеоспостереження і постарався залишитися нею непоміченим.

- А камери в коридорі? Вони його не могли зняти?

- В тому то і справа. Камери на 14 поверсі не працюють.

- А якщо той чоловік її забрав? Боже, їй напевно було так страшно...

- Те, як вона себе поводила - це свідчення флірту⁵, зовсім не страху.

- Флірту?!

- Дівчинко, ти не знаєш, що таке флірт? - єхидно посміхнувшись промовив Бейтс.

- Я знаю, що це таке! Не потрібно з мене робити дурочку! - обличчя дівчини вкрилось рум'янцем.

- І сразу почервоніла. Добре. - чоловік закрив ноутбук і піднявся з крісла. - Вже пізно, йди спати. А я прийму ванну. - він змучено потягнувся.

- Добре... - Донна вибрала ліжко яке стояло ближче до вікна, забралась під ковдру і слухаючи звук води із ванни, швидко заснула.

   Лежачи у ванній, мисливець роздумував, що він дізнався за цей день. Чи справді камера засняла останні хвилини життя Моллі? Чи можливо, що завтра їм вдасться дізнатися більше? 

   В собі Бейтс був впевнений, він знав, що готовий до всього, а ось Донна була під питанням... Інтересно, як вона буде себе поводити, коли вони знайдуть труп її сестри?

- (Дізнаюсь коли знайдем її...) - він піднявся з ванни. Каплі води стікали з його голого тіла, витерши їх рушником він торкнувся пальцями до шраму на грудях. - Ц... - думки минулого хотіли влізти у його голову, мисливець похитав головою аби їх прогнати. Швидко одягнувши одяг який він підготував для сну, він вийшов з ванної кімнати.

   Мур вже спала в ліжку, чоловік кинув останній погляд на двері, взяв свій пістолет і поклав його під свою подушку.

- Добраніч, мій друже. - Бекхем побажав своєму пістолету доброї ночі? Так, бо для нього 44-й Магнум, був більше ніж просто зброя, вони разом вже двадцять років. Яка не яка, згадка про батька.

    Бейтс ліг на ліжко не накриваючи себе ковдрою, він заснув.

                           🩸   🩸   🩸

                         Сцена друга

    Генон, ранок наступного дня.
Бейтс та Донна прокинулись в 8:00 годині ранку. Спустившись у фойє, вони пройшли до ресторану, щоб поснідати.

- Що будемо сьогодні робити? - спитала дівчина відкусуючи грінку.

- Допитаємо постояльців. - відповів чоловік зробивши ковток кави. - Чи бачив хтось Моллі, в який день і коли саме.

- Добре.

   Вони сиділи і снідали в тиші, було чутно тільки, звук стуку вилок по їхніх тарілках. До їхнього стола підійшла старенька жіночка, якій Донна була допомогла із її окулярами.

- Я вам не помішаю?

- Якщо чесно... - мисливець хотів би щось сказати, але Мур його перебила.

- Ні, все добре. Сідайте.

- Дякую, доню. - старенька сіла на сусідній стілець.

- Ви щось хотіли?

- Я не хотіла підсуховувати...

- Але підслухали.

- Так.

- Ви бачили цю дівчину? - Донна простягнула жінці фотографію своєї сестри. Старенька взяла її і придивилася.

- Я бачила її, така мила дівчинка.

- Де ви її бачили?

- Вона була в книгарні. Ми з нею так гарно поговорили.

- Де знаходиться та книгарня?

- На цій вулиці тільки одна.

- Можна ясніше?

- Вона якраз перед готелем через дорогу. Називається "Books shop".

- Ходімо. - Бейтс піднявся і пішов до виходу.

- Який невдячний. - старенька махнула на нього рукою і повернулася до Донни.

- Дякую вам.

- Ця дівчина ваша сестра?

- Так...

- Все буде добре. - жіночка погладила руку дівчини і по-доброму посміхнулася. - Йди, він напевно вже зачекався.

- Йду. - дівчина піднялась і попрощавшись із бабусею пішла до Бейтса який чекав її біля входу.

- Довго ж ти.

- Але прийшла же.

- І слава Богу. Це ж не я шукаю свою сестру.

- Ага...

- Ось там книгарня. Пішли. - Бекхем перейшов дорогу і підійшов до крамниці.

   Книгарня була маленького розміру, перед входом на висіла табличка, що книги в м'яких обкладинках по 10,99 гринців.

   В середині книгарня виглядала по домашньому, м'які меблі, полички заповнені різними книжками, і стояв запах старого паперу.

- Господи, як тут пахне. - Бейтс прикрив ніс затиснувши його двома пальцями.

- Нормально тут пахне. - вони підійшли до продавця.

- Доброго ранку.

- Доброго. Вам щось порадити?

- Ні. До вас заходила оця дівчина? - чоловік показав продавцю фотографію.

- Так, я її пам'ятаю.

- Коли вона у вас була?

- 31, купляла книги по 10,99 гринців. Казала, що гріх не купити їх по такій ціні.

- Не знаєте куди вона далі пішла?  

- Пригадую, що вона хотіла перейти перехрестя чотирьох вулиць.

- Добре. Пішли туди. - мисливець вийшов із книгарні і Донна пішла за ним.

                            🩸   🩸   🩸

   Донна Мур та Бейтс Бекхем зупинилися на переході перехрестя чотирьох вулиць. Мисливець побачив поліцейське відділення і попрямував до нього. При вході їх зустрів черговий поліцейський.

- Мені потрібні відеозаписи камер спостереження, спрямованих на перехрестя.

- А ви хто?

- Я Бейтс Бекхем. - він показав своє посвідчення. - Мені потрібні відео. - вираз обличчя поліцейського різко змінився, він ще раз глянув на Бейтса, хлопець натягнув схоже свою найкращу посмішку.

- Звісно! Містер Бекхем, за який час вам саме потрібно?

- За 31 січня.

- Добре, зараз. - поліцейський почав шукати потрібну дату в ноутбуці. Через пару секунд він закликав Бейтса підійти.

- Донно, ти теж підійди.

- Гаразд. - коли вона стояла ззаду них, хлопець включив запис.

   На ньому видно одну дівчину, вона нібито кричала, розмахуючи руками і поводилася абсолютно не відповідно.

- Це не вона, я тут взагалі її не бачу.

- Придивись, її не може там не бути.

- Але її там немає!

- Тоді залишається одне з двух, або вона передумала, або з нею щось трапилось по дорозі до перехрестя.

- Боже...

- Як, так. Чорт. - чоловік стукнув кулаком по столу. Поліцейський здригнувся.

- Ви когось шукаєте? - запитав хлопець.

- Таємниця слідства. Дякую за допомогу. - Бейтс підвівся з крісла і попрямував до виходу.
 
- Завжди готовий допомогти. - було видно, що поліцейський видихнув із полегшенням.

- Ага ага. - Мур підійшла до Бекхема, і вони вийшли з відділення.

- Ми нічого не знайшли...

- О то ж! Я думав ми натрапили на слід, а ми повертаємося на крок назад.

- І, що далі?

- Нічого, йдем назад до готелю, нам тут нічого робити.

   Переходячи те саме перехрестя, Бейтс помітив підозрілого чоловіка. Хоча здалеку не можна точно сказати чи він був молодий чи старий, або чи взагалі це був чоловік, можливо це була жінка. Він був весь в чорному і на голові був капішон від куртки, і дивився прямо на нього.

- Бейтс, ви когось там побачили?

- Що? - він обернувся до дівчини, а потім знову на те місце де стояв невідомий, але його там вже не було. - Ні, нікого.

-  Так ми йдем? 

- Йдем йдем. - Бекхем швидким кроком перейшов перехрестя. Мур із нерозумінням пішла за ним.

                           🩸   🩸   🩸

                         Сцена третя

   Мисливець та дівчина ввійшли у готель "Саінт-Лефін". Вони зупинилися в передпокої і побачили пару жителів готелю які стояли біля стійки адміністрації, вони голосно про щось сперичались.

- Що відбувається? - спитав Бейтс у чоловіка який стояв біля нього. 

- А? - той в свою чергу повернув голову до нього. - Вони питають, коли приїде водопровідник.  

- Водопровідник? Хм...

   Виявилось, що напередодні ввечері та вранці, кілька постояльців готелю заявили про неприємний запах води, що надходить у крани.

- А в нас, вода ж була нормальна? - запитала Донна.

- До наших кранів, ще не дійшло. Тут люди які живуть на 13 та 12 поверхах... - Бейтс замислився. - Точно.

- Ви щось зрозуміли?

- Думаю, у мене є пару ідей. Ходімо. - чоловік підійшов до адміністратора.

- Містер Бекхем.

- Де у вас знаходяться баки з водою?

- На даху. А вам навіщо?

- Таємниця слідства. Якщо щось знайду, дам вам знати. Вхід на дах відкритий?

- Так.

- Чу-до-во. - мисливець відійшов від стійки.

- Навіщо вам на дах?

- Все дуже просто дівчинко. Якщо в баках вода виявиться поганою, значить, у всьому винна міська мережа, а якщо гарною, то значить джерело поганого запаху знаходиться десь усередині водопровідного "розведення" готелю і його треба шукати методом виключення.

- Ви ж казали, що ми будемо допитувати жителів готелю, чи не так?

- Тепер в нас інша мета.

- Яка мета?

- Менше розмов більше діла. Ми йдемо на дах.

                            🩸   🩸   🩸

   Піднявшись по пожежним сходам на 15 поверх, а саме на дах, Бейтс та Донна стояли милуючись краєвидом.

- А тут красиво. - мовив чоловік.

- Ага.

- Ну, що ж, почнемо. - він підійшов до одного із п'ятьох баків.

- Що саме? - дівчина досі не розуміла, що хотів зробити Бейтс.

- Перевіряти воду звісно.

- Що? Ви не водопровідник.

- Ну що ж поробиш, у мене багато прихованих талантів. Краще ніж балакати, допомогла мені.

- Гаразд...

   Бейтс та Донна почали відкривати баки. Коли вони відкрили третій по рахунку бак, він був наполовину заповнений водою, побачили... Людське тіло, що плавало вгору животом.

- Боже... - дівчина закрила рот руками.

- Як я і думав. - чоловік дістав свій телефон, набрав чийсь номер і подзвонив.

- Невже це...

- Ало, Джон? Тут для тебе робота знайшлась.

- (Хто такий Джон?)

- Що я бачу? - Бейтс ще раз глянув всередину баку. - Спостерігаю оголене жіноче тіло, що плаває у воді, яке позеленіло і роздулося від розкладання. - він замовк. - Я зараз в Геноні, готель "Саінт-Лефін". Чекаю. - Бекхем виключив телефон.

- Кому ви дзвонили? 

- Джону Евансу.

- Хто це?

- Судмедексперт.

- Труп, який ми знайшли...

- ... - Бекхем мовчки подивився на Донну.

   Хоча особистість загиблої на той момент ще не була встановлена, вони не сумнівалися в тому, що Моллі Мур нарешті знайдена.

                           🩸   🩸   🩸

²Біполярний розлад, який раніше називали маніакально депресивним психозом, викликає різкі перепади настрою, емоційні злети (манія та гіпоманія) та падіння (депресія).

³Лицемірство - невідповідність слів справжнім переконанням, почуттям чи ідеям певної особи. Така поведінка може прикривати нещирість, злість притворним щиросердям, чесністю.

⁴44Remington Magnum або просто 44Магнум - револьверний боєприпас високої потужності, розроблений на базі подовженого патрона 44 S&W Special: крім револьверів використовується в деяких карабінах і гвинтівках. Незважаючи на позначення калібру "44", кулі мають діаметр близько 10.9 мм.

⁵Флірт або кокетство — це соціальна, а іноді навіть сексуальна активність, манера поведінки, що містить вербальну або письмову комунікацію, мову тіла, спрямована привернути увагу та продемонструвати зацікавленість особи у розвитку, продовженні та поглибленні стосунків.