Господар
Вер Веріґо
На столі стоїть свічка, І горить в самоті, Така ж сама і пічка, Яка гріє весь дім. Ось господар у домі, Він, втомившись, приліг, Працював довго в "полі", Та ступив за поріг. В руки взяв фотокартку, Там колишня сім'я, Зігріва в серці згадку Про щасливе життя. Може якось зустріне В світі щастя нове. Та за гріх Бог відніме, Більше не поверне. І сидить наш господар, В хаті у самоті, Пам'ятає, як доні, Він співав пісеньки.
2018-03-07 19:14:11
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ria
Так чуттєво і сумно, гарний вірш
Відповісти
2018-03-13 18:06:04
1
Вер Веріґо
Дякую
Відповісти
2018-03-13 18:07:38
Подобається
Інші вірші поета
Відчуваєш? Світ Жовтий клен Нудьга
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Сергій
@sushko18
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2304
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6239