Господар
Вер Веріґо
На столі стоїть свічка, І горить в самоті, Така ж сама і пічка, Яка гріє весь дім. Ось господар у домі, Він, втомившись, приліг, Працював довго в "полі", Та ступив за поріг. В руки взяв фотокартку, Там колишня сім'я, Зігріва в серці згадку Про щасливе життя. Може якось зустріне В світі щастя нове. Та за гріх Бог відніме, Більше не поверне. І сидить наш господар, В хаті у самоті, Пам'ятає, як доні, Він співав пісеньки.
2018-03-07 19:14:11
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ria
Так чуттєво і сумно, гарний вірш
Відповісти
2018-03-13 18:06:04
1
Вер Веріґо
Дякую
Відповісти
2018-03-13 18:07:38
Подобається
Інші вірші поета
Тону Шукаю Ніч Милий друже
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3860
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1328