Я цілую тебе вночі
Я цілую тебе вночі, Як зірки сяють високо в небі, Як на гілочках сплять солов'ї, Я відкрию старесенькі двері. Я прийду, щоб з тобою змогла Я побути хоча би хвилинку, Та сказати тобі: "Прибула", У старесеньку нашу хатинку. Я придумаю казку тобі Про машинки та потяг несправний, Тільки прошу, в життя не іди, Залишися моїм ти хлоп'ятком. Книжечки я тобі напишу, Де з малятком пограються феї, Тільки будь молодим, я прошу, Не лишай, брату, в смуточку темнім. На останок скажу тобі я, Що кохають тебе всі довкола, Та сміються, коли слова Ти говориш смішні удома. Я цілую тебе вночі, Хоч і холодно, може, і темно, Але знаю я - ми на печі, Та зігріємось разом, напевно. Моєму братику
2018-06-27 18:06:53
9
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1755
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11974