Я цілую тебе вночі
Я цілую тебе вночі, Як зірки сяють високо в небі, Як на гілочках сплять солов'ї, Я відкрию старесенькі двері. Я прийду, щоб з тобою змогла Я побути хоча би хвилинку, Та сказати тобі: "Прибула", У старесеньку нашу хатинку. Я придумаю казку тобі Про машинки та потяг несправний, Тільки прошу, в життя не іди, Залишися моїм ти хлоп'ятком. Книжечки я тобі напишу, Де з малятком пограються феї, Тільки будь молодим, я прошу, Не лишай, брату, в смуточку темнім. На останок скажу тобі я, Що кохають тебе всі довкола, Та сміються, коли слова Ти говориш смішні удома. Я цілую тебе вночі, Хоч і холодно, може, і темно, Але знаю я - ми на печі, Та зігріємось разом, напевно. Моєму братику
2018-06-27 18:06:53
9
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1430
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11556