Я цілую тебе вночі

Вер Веріґо

Я цілую тебе вночі, Як зірки сяють високо в небі, Як на гілочках сплять солов'ї, Я відкрию старесенькі двері. Я прийду, щоб з тобою змогла Я побути хоча би хвилинку, Та сказати тобі: "Прибула", У старесеньку нашу хатинку. Я придумаю казку тобі Про машинки та потяг несправний, Тільки прошу, в життя не іди, Залишися моїм ти хлоп'ятком. Книжечки я тобі напишу, Де з малятком пограються феї, Тільки будь молодим, я прошу, Не лишай, брату, в смуточку темнім. На останок скажу тобі я, Що кохають тебе всі довкола, Та сміються, коли слова Ти говориш смішні удома. Я цілую тебе вночі, Хоч і холодно, може, і темно, Але знаю я - ми на печі, Та зігріємось разом, напевно. Моєму братику

2018-06-27 18:06:53

9

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2934

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12091