Химерна посмішка сяйнула на обличчі...
Вер Веріґо
Химерна посмішка сяйнула на обличчі, У коридорі страху наздогнав мене, І твої руки закривали вічі, Ховав під ними страх, що не мине. Волосся падало по моїм тілі, Шматки костюма, що порізав ти, Колись з тобою були дуже милі, Та все змінилося, часи пройшли. Можливо, пісню заспівати, я не знаю: "Чому ти поряд? Тут?",- до тебе закричу, Я їжу зі смаком життя ковтаю, За квіти на столі я заплачу. Як квіти ти поставиш у ту вазу, Забудеш про моє життя, Та ніжний поцілунок твій одразу, Вважатиму це, як добра злиття. У коридорі страху наздогнав мене, Та більше тебе я вже не боялася, Важливість почуттів моїх мине, Чи лити сльози довго не вагалася.
2018-03-03 18:43:23
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Катерина Данилевська
Дуже чуттєво...
Відповісти
2018-03-03 18:52:47
1
Вер Веріґо
Дякую😊
Відповісти
2018-03-03 18:55:13
Подобається
Інші вірші поета
Я цілую тебе вночі Відчуваєш? Вовк Тварина
Інші поети
Enaah ")
@xErailx
Moi
@Moi_2000
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16873
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13408