Світ
Вер Веріґо
Жорстока гра людей, їх долі В кайданах руки, людські волі Бажання бігти від людей, Не бачити останній день. На вікнах ґрати - ми в неволі, Пов'язка на очах - ми в полі, Смертельна гра, проймає страх, Ми не птахи, ведуть на дах. Ми не літаєм, не живі, Ми, ніби, дикі кажани. Ми бачим волю, бачим світ, Але летіти туди гріх. Проймає страх, коли вони, Качають гойдалку, і ми Не можем втриматися знов, І потрапляєм у полон. Майбутнє "чао"нам сказало, Рукою світлой помахало, Можливо, десь там є життя, Але немає вороття.
2018-02-15 19:22:59
14
0
Інші вірші поета
Життя Нудьга Бо ти красива На душі весна гуляє...
Інші поети
Momen ali
@momen_ali
Soumyadip
@soumyadip
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11351
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4208