Світ

Вер Веріґо

Жорстока гра людей, їх долі В кайданах руки, людські волі Бажання бігти від людей, Не бачити останній день. На вікнах ґрати - ми в неволі, Пов'язка на очах - ми в полі, Смертельна гра, проймає страх, Ми не птахи, ведуть на дах. Ми не літаєм, не живі, Ми, ніби, дикі кажани. Ми бачим волю, бачим світ, Але летіти туди гріх. Проймає страх, коли вони, Качають гойдалку, і ми Не можем втриматися знов, І потрапляєм у полон. Майбутнє "чао"нам сказало, Рукою світлой помахало, Можливо, десь там є життя, Але немає вороття.

2018-02-15 19:22:59

Інші вірші поета

Господар На підвіконні квіти В полоні квітів... Рожевий будинок

Інші поети

Софія Весна

@Sofi_Vesna

Мария Шпир

@mariya_shpir

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11405

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2606