Тато, подаруй мені ляльку

Вер Веріґо

Тато, подаруй мені ляльку, Тато, подаруй мені сміх, Тато, подаруй мені кульку, Тато, покажи мені світ! Тато, мені холодно й темно, Тато, наша мама не спить, Тато, подаруй мені ляльку, Тато, покажи мені світ! Тато, за тобою полину, Тато, тільки прошу постій, Тато, подаруй мені ляльку, Тато, покажи мені світ! Тато, чи ти був у дитинстві? Тато, тебе там не було! Тато, кольори не барвисті, Тато, навкруги замело! Тато, подаруй мені ляльку, Тато, подаруй мені сміх, Тато, подаруй мені кульку, Тато, покажи мені світ!

2018-05-27 17:38:12

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Ольга

Дуже чуттевий вірш та мені близький

Відповісти

2018-05-27 17:42:54

1

Вер Веріґо

Дякую 😉😊

Відповісти

2018-05-27 17:43:33

1

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6809

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12709