Тато, подаруй мені ляльку
Вер Веріґо
Тато, подаруй мені ляльку, Тато, подаруй мені сміх, Тато, подаруй мені кульку, Тато, покажи мені світ! Тато, мені холодно й темно, Тато, наша мама не спить, Тато, подаруй мені ляльку, Тато, покажи мені світ! Тато, за тобою полину, Тато, тільки прошу постій, Тато, подаруй мені ляльку, Тато, покажи мені світ! Тато, чи ти був у дитинстві? Тато, тебе там не було! Тато, кольори не барвисті, Тато, навкруги замело! Тато, подаруй мені ляльку, Тато, подаруй мені сміх, Тато, подаруй мені кульку, Тато, покажи мені світ!
2018-05-27 17:38:12
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ольга
Дуже чуттевий вірш та мені близький
Відповісти
2018-05-27 17:42:54
1
Вер Веріґо
Дякую 😉😊
Відповісти
2018-05-27 17:43:33
1
Інші вірші поета
Вовк Рани заживають Я живу кожен день на голках... Ось рука моя
Інші поети
-Rayures
@Catalina_P
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12383
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2755