Тону
Вер Веріґо
Я в океані... тону, Кораблям довкола кричу Та ніхто не чує мене, Бо крик, тільки в моїй голові. Я в океані... тону, Спочатку була на кораблі, Далі у шлюпці, Та вона перевернулася. Я сама її перевернула! Навіщо? Бо там було багато речей, Нехай вони потонуть, Можливо, разом зі мною... Я в океані... тону, Боюся, що зараз мене почує акула, Та яку я боюся, І з'їсть мене. Я в океані... тону, Всі мої речі на дні, Та я все ще на плаву, Порятунку чекаю. І ось він... човен, А в ньому він Мрія моя - Муза! Я пливу до нього, Втомлена та майже мертва, Але він віддаляється, Не пускає мене. Я в океані... тону, Хапаю ротом повітря, Щоб піти на дно гідно, Щоб потонути разом із минулим. Та ось він - порятунок мій, Надувні літери, Я хапаюся за них та пливу, шукаючи берег. Я в океані... жива, Я вже бачу землю І готова зійти на неї, Тільки заради нього!
2019-01-14 18:59:18
9
0
Інші вірші поета
Пограємо в гру Метелики В полоні квітів... На душі весна гуляє...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5207
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6210