Привид

Вікторія Яковчук

Я - привид, який згорає від сорому Кожною клітинкою п'яного тіла, Бо болючу душевну судому Мені вгамувала дешева текіла. Я - привид, який згорає від сорому І вічно картається власною совістю. На аркуші, який колись відкладу в сторону Хочу стати романом твоїм або хоча б повістю. Хочу стати п'єсою, останнім п'янким акордом, Щоб лиш зі мною ввижалась далина. Та буду хіба оповіданням чи колючим глодом, Тож краще дай згоріти і підлий вина.

2018-08-09 21:53:21

Інші вірші поета

Псих Настане час Нарко Кохайте не за гроші в банку...

Інші поети

Emily

@Amaliya_

Karlos Ortiz

@karlos_ortiz

Mennah Mostafa

@mennahhxx

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2426

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5681