Привид
Вікторія Яковчук
Я - привид, який згорає від сорому Кожною клітинкою п'яного тіла, Бо болючу душевну судому Мені вгамувала дешева текіла. Я - привид, який згорає від сорому І вічно картається власною совістю. На аркуші, який колись відкладу в сторону Хочу стати романом твоїм або хоча б повістю. Хочу стати п'єсою, останнім п'янким акордом, Щоб лиш зі мною ввижалась далина. Та буду хіба оповіданням чи колючим глодом, Тож краще дай згоріти і підлий вина.
2018-08-09 21:53:21
7
0
Інші вірші поета
Недоліки Сніг Коли Не можна кохати за щось
Інші поети
Pavlik Panko
@Pavlo_Panko
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13300
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16773