Псих
Вікторія Яковчук
Сам собі злегка нагадую психа В сорочці з рукавами позаду. Та все ж, переживши стільки лиха Я не згубив розумового складу. При мені мій глузд і міцний дах (Хоч люди і казали, що він давно поїхав), А не як у тих, що живуть лиш в спогадах, Та впевнені, що я і нині ними дихав. Агов, ну справді, ви в своєму розумі? Спершу викинули, немов я фантик, Немов я нуль на нуль у сумі, Мов я просто бідний, не романтик, А тепер, коли я все ж оклигав, Розв'язались на сорочці рукави, Ви хочете читати мене, мов відкриту книгу, Забувши попередньої глави? Можливо, краще тут поставим точку? Може, досить тут стовбичить? Стійте, на секунду, заберіть собі сорочку - Схоже, вам вона набагато більше личить.
2018-08-23 22:01:52
6
0
Інші вірші поета
Заставка екрану Не можна кохати за щось Поет Привид
Інші поети
TheCoalwalker
@TheCoalwalker
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5142
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12311