Псих
Сам собі злегка нагадую психа
В сорочці з рукавами позаду.
Та все ж, переживши стільки лиха
Я не згубив розумового складу.
При мені мій глузд і міцний дах
(Хоч люди і казали, що він давно поїхав),
А не як у тих, що живуть лиш в спогадах,
Та впевнені, що я і нині ними дихав.
Агов, ну справді, ви в своєму розумі?
Спершу викинули, немов я фантик,
Немов я нуль на нуль у сумі,
Мов я просто бідний, не романтик,
А тепер, коли я все ж оклигав,
Розв'язались на сорочці рукави,
Ви хочете читати мене, мов відкриту книгу,
Забувши попередньої глави?
Можливо, краще тут поставим точку?
Може, досить тут стовбичить?
Стійте, на секунду, заберіть собі сорочку -
Схоже, вам вона набагато більше личить.
2018-08-23 22:01:52
6
0