Не скорений Народ України
Viktoria Viktorivna
Нас ніхто не поставить на коліна Бо Ми не скорений Народ Бо в нас є дух волі, правди й сили І безліч різних перемог. Хоч нападають на нас часто, Ми міцно й твердо йдемо уперед Хоробрі незламні Воїни світла Їхнє зброї жало не боїться смерть. Бо там де Правда там і перемога, Хоробрих любить Бог, а значить скоро вже Закінчиться дорога з трагічних злих подій безжалісних людей.
2023-10-25 12:36:49
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Viktoria Viktorivna
@Регіна Касі дякую 😊
Відповісти
2023-10-28 20:25:18
1
Морок Неферат
@Viktoria Viktorivna як справи ваші?
Відповісти
2024-10-17 19:38:12
1
Інші категорії
Ода Сумні вірші Філософські Поеми Для дітей Привітання
Інші поети
joly
@joly
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4047