Та так...

Viksss

Дур@! Дур@! Фу, що за дурня, Кричить моя душа. Досить! Досить! Себе вбивати, Досить, собі це внушати. Себе не люблю, Не люблю Всі люБлять, А я лише захлинаючись Сльозами мовчу, Роблю вигляд, що все добре І нічого не кажу... Всі люБлять, А я себе ненаджу Ненавиджу Ненавиджу Незнаю як так вийшло, але мовчати не можу, падаю все нище... Це не вигорання, А якесь знущання! Я себе не люблю, Не люблю Я любила... Не красива Не красива Себе я ВБИЛА... Не люблю Не люблю Я не люблю Любила Любила Будеш стояти на моїй могилі .

2023-01-25 22:48:12

8

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Viksss

@Lady K.I.M велике спасибі ✨

Відповісти

2023-01-26 07:24:18

Подобається

Prosto_avtor

Не має слів... це прекрасно 😶

Відповісти

2023-01-28 16:26:49

1

Viksss

@Prosto_avtor 🤍

Відповісти

2023-02-07 18:12:32

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1784

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12301