Та так...

Viksss

Дур@! Дур@! Фу, що за дурня, Кричить моя душа. Досить! Досить! Себе вбивати, Досить, собі це внушати. Себе не люблю, Не люблю Всі люБлять, А я лише захлинаючись Сльозами мовчу, Роблю вигляд, що все добре І нічого не кажу... Всі люБлять, А я себе ненаджу Ненавиджу Ненавиджу Незнаю як так вийшло, але мовчати не можу, падаю все нище... Це не вигорання, А якесь знущання! Я себе не люблю, Не люблю Я любила... Не красива Не красива Себе я ВБИЛА... Не люблю Не люблю Я не люблю Любила Любила Будеш стояти на моїй могилі .

2023-01-25 22:48:12

8

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Viksss

@Lady K.I.M велике спасибі ✨

Відповісти

2023-01-26 07:24:18

Подобається

Prosto_avtor

Не має слів... це прекрасно 😶

Відповісти

2023-01-28 16:26:49

1

Viksss

@Prosto_avtor 🤍

Відповісти

2023-02-07 18:12:32

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5580

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1946