віяло
сонце сіло і я знов залишилася сама
намагалася зловити лиса за хвоста
намагалася не впустити срібну нитку зі скла
і вода із озер
зливалася із зеленню
твоїх очей
чародійки не бувають самі
вони залишають тінь на землі
вони прядуть нитку життя
хто ти без дому
несуразне дитя?
хто ти без крову, коли сіть плете на плечах
і лягає покровом, і пише тонко:
се страх
я кину золото в повнотілу ріку
чуєш я вже близько?
я тебе заберу
я тебе заберу і до серця притисну
кров у твоїх жилах така невинна і кисла
ч и с т а
о, яке ти дурне зовсім дівча
не треба благальним рукам довірять
не треба бігать на узбіччя доріг
коли своєї жадоби не можеш втаїть
коли рве тебе на попутті лісів
знай, тебе шукає чародійка зі снів
плюще крапля із зеленого чаю
її долонями гарячими я обтинаю
її треба змішати із сльозами спокути
того хто скоїв зло, але не знав як перед тим бути
я прикую твою душу навіки
ти не зможеш більше
п е р е р о д и т и с ь.
коли пряжа стисне кисті, з'єднає судьби і замисле
зробити зло в угоду добру
я стану новою
і з полотна все зітру
на якому написано було колись
в і т е р
чародійки не бувають самі
вони залишають тінь на землі...
2023-01-07 00:47:46
4
0