па|губний

virvechka

цей світ мертвий у ньому все вищерблено як атракціон безглуздого цирку він немає більш затишної ніші ніж тортури повітря тяжкі бетонні уламки гора мотлоху і асфальтований страх покидає знаряддя праці мене як інших не існує все розчиняється від доторку в прах коли вода терпка і безглуздий потік думок стаю у куток, де осоружні стіни зі щебеню давлять до землі сьогодні ти ж и в и й? прикидаєшся совою подрібненим камінням купа справ купа дат купа назв придумані до мене і які не потрібні щоб забути а лиш очевидність хоч розум скутий я не права я не маю думки мене покинуло слово відсьогодні виколоті обломки я подарую в конверті з нарисом літака стукни по кнопці навроч косяк птахів які поклюють худорляві ключиці які товстіші за спиці мого вигаданого життя просте ревище звуків остудить мій мозок стадія манії перейде в осаду і знов прекрасне ява увірветься на крихкі грані [я т в о я]

2022-11-11 23:19:22

Інші вірші поета

ПОВЕРНИ доДОМУ занепад, як поклик душі вершина стигматизація

Інші поети

Veronika Gold

@Goldenbum

Тесса

@caxxap16

Богдан Глинянський

@BohdanZablotskyi

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

4246

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

5233