стигматизація
virvechka
попередження: авторська філологічна безграмотність переповнюючись почуттям  власної важливості приходить натомість почуття втомленості і відчаю ну і де та дотична унікальність де життя ходити-блукати по вулицях і де ті сліди тягнулися  за власним своїм пересмішником тонучи у прогалинах збитої крихкості, молитовно сміюсь переповідати характерні дотепні листівки з кресленням спекуляційних тривог і шепотіти: «витисни, щоб змінити себе докорінно.» /в агонії захлинаюсь повітрям/ чуєш? там постріли змінюють тебе із любові в ненависть і виходить, що ти суцільний клубок: невідома радість не рівняти себе з кращими ковток до втілення тільки от зрада не веселить в міру а чи часто ти-сам-собі не віриш?
2023-02-11 19:03:20
1
0
Інші вірші поета
замкнуто ПОВЕРНИ доДОМУ пам'ять |с|трата
Інші поети
Dayna MacDougall
@Dayna_lover1320
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3062
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12678