стигматизація
попередження: авторська філологічна безграмотність переповнюючись почуттям  власної важливості приходить натомість почуття втомленості і відчаю ну і де та дотична унікальність де життя ходити-блукати по вулицях і де ті сліди тягнулися  за власним своїм пересмішником тонучи у прогалинах збитої крихкості, молитовно сміюсь переповідати характерні дотепні листівки з кресленням спекуляційних тривог і шепотіти: «витисни, щоб змінити себе докорінно.» /в агонії захлинаюсь повітрям/ чуєш? там постріли змінюють тебе із любові в ненависть і виходить, що ти суцільний клубок: невідома радість не рівняти себе з кращими ковток до втілення тільки от зрада не веселить в міру а чи часто ти-сам-собі не віриш?
2023-02-11 19:03:20
1
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4238
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5157