за обрієм
як би ти десь був поруч і врятував від холоду що розпливається напередодні жовтня все було б інакше я не можу стояти я не можу дихати я не можу стоячи дихати і лише лежати там за вікном пожежа у проміжку часу коли я пішла два по собі нічого не варте і лише присмак терпкий з кислинкою льоду як дивитися інакше коли ти не поряд як вагатися бути сміливіше чи просто бути але я говорю що все це змінено внесені корективи на папері не залишилося більше дірок а всі умовності за товстим склом мені боляче мене пронизує цей теплий гидкий дотик і більшість часу я волаю і злісно перекрикую я закрилася від усіх чи майже всіх половина не рівна нулю але і до одиниці не дотягує мене врятують тільки обійми серед дощів я втомилася плекати того чого не існує в іншій історії буде інша кінцівка а я хочу закінчити цю чи продовжити в очах розбіжності як кола на воді від сліз не гортати те що залишилося кажуть інші але що вони знають я ж не знаходжу відбитки чужих долонь чужих спогадів сперечатися важко особливо з собою особливо вночі
2022-11-23 22:48:36
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1589
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1593