за обрієм
як би ти десь був поруч
і врятував від холоду
що розпливається напередодні жовтня
все було б інакше
я не можу
стояти
я не можу дихати
я не можу
стоячи дихати
і лише
лежати
там за вікном пожежа
у проміжку часу
коли я пішла
два по собі нічого не варте
і лише присмак терпкий
з кислинкою льоду
як дивитися інакше
коли ти не поряд
як вагатися бути сміливіше
чи просто бути
але я говорю
що все це змінено
внесені корективи
на папері не залишилося
більше дірок
а всі умовності
за товстим склом
мені боляче
мене пронизує цей теплий гидкий дотик
і більшість часу я волаю
і злісно перекрикую
я закрилася від усіх чи майже всіх
половина не рівна нулю
але і до одиниці не дотягує
мене врятують тільки обійми
серед дощів
я втомилася
плекати того чого не існує
в іншій історії буде інша кінцівка
а я хочу закінчити цю
чи продовжити
в очах розбіжності
як кола на воді
від сліз
не гортати те що залишилося
кажуть інші
але що вони знають
я ж не знаходжу відбитки чужих долонь
чужих спогадів
сперечатися важко
особливо з собою
особливо вночі
2022-11-23 22:48:36
2
0