картина
ковзнути вимараними руками по тихому склу що тягнеться по підлозі пожованим шматтям — стулки пельку! — кричать з перших вікон квартир а ти їх змінюєш і змінюєш проміння місяця танцює і крутиться темнота навкруги лиш би не захлинутися тим що стало далеким в осерді¹ не придумуєш кварцу сталевих нот немає потреби носити старий блокнот писати непотріб зі слів очевидців тобі чужих [ну, чому ти затих?] герої не пишуть свої помилки вони продукують щасливі фінали тоді ж виходить що ти антагоніст і хороший сюжет не твоя обітниця а криваві руни що малюють кирилицею вповні згасають на виході [не відходь] як чекати досягнення своїх помилок вони рідні у зв'язці працюють завжди арканять першого другого проковтують глузд «дивлюся, на себе» — шепочеш — «і сам з себе сміюсь...» блідість лиця — це початок лише в нікуди. примітки: осердя¹ — замкнене утворення навколо серця; перикард.
2022-10-14 10:34:27
5
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1658
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9577