картина

virvechka

ковзнути вимараними руками по тихому склу що тягнеться по підлозі пожованим шматтям — стулки пельку! — кричать з перших вікон квартир а ти їх змінюєш і змінюєш проміння місяця танцює і крутиться темнота навкруги лиш би не захлинутися тим що стало далеким в осерді¹ не придумуєш кварцу сталевих нот немає потреби носити старий блокнот писати непотріб зі слів очевидців тобі чужих [ну, чому ти затих?] герої не пишуть свої помилки вони продукують щасливі фінали тоді ж виходить що ти антагоніст і хороший сюжет не твоя обітниця а криваві руни що малюють кирилицею вповні згасають на виході [не відходь] як чекати досягнення своїх помилок вони рідні у зв'язці працюють завжди арканять першого другого проковтують глузд «дивлюся, на себе» — шепочеш — «і сам з себе сміюсь...» блідість лиця — це початок лише в нікуди. примітки: осердя¹ — замкнене утворення навколо серця; перикард.

2022-10-14 10:34:27

Інші вірші поета

ВИПЛОДОК ідилія. занепад, як поклик душі замкнуто

Інші поети

LitcoG8

@litcoG8

Честер Фінч

@Chester_Finch

Liumento Люменто

@Liumento

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

9274

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2727