картина
ковзнути вимараними руками
по тихому склу
що тягнеться по підлозі
пожованим шматтям
— стулки пельку! —
кричать з перших вікон квартир
а ти їх змінюєш і змінюєш
проміння місяця танцює і крутиться
темнота навкруги
лиш би не захлинутися
тим що стало далеким в осерді¹
не придумуєш кварцу сталевих нот
немає потреби носити старий блокнот
писати непотріб
зі слів очевидців тобі чужих
[ну, чому ти затих?]
герої не пишуть свої помилки
вони продукують щасливі фінали
тоді ж виходить що ти антагоніст
і хороший сюжет
не твоя обітниця
а криваві руни
що малюють кирилицею
вповні згасають на виході
[не відходь]
як чекати досягнення своїх помилок
вони рідні у зв'язці працюють завжди
арканять першого другого
проковтують глузд
«дивлюся, на себе» — шепочеш —
«і сам з себе сміюсь...»
блідість лиця — це початок лише
в нікуди.
примітки:
осердя¹ — замкнене утворення навколо серця; перикард.
2022-10-14 10:34:27
5
0