Врода

vlusya

Душа ув'язнена в портреті. А врода залишилася повік. Так він благав,і поплатився за це,не відчуваючи себе щасливим. Чого варті його спокути? А чи були вони взагалі? Знав він,що гріх сотворив? Чи не хотів знати? Його врода ж його погубила. Душу ув'язнили. Щастя не відкрила. Кохання забрала. Загубила у морі розпусти, гріхів та переживань. А варта була вона цього? Ні,але визнав це запізно. ///Ідею взято з книги "портрет Доріана Грея"(Оскар Уальд)///

2022-02-21 19:24:53

5

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Любитель Физкультуры

Классные стихи и картинки супер.

Відповісти

2022-02-22 08:01:39

1

Любитель Физкультуры

Классно когда у тебя такое вдохновение .

Відповісти

2022-02-22 08:01:53

1

Сандра Мей

Це класний твір!

Відповісти

2022-10-28 08:40:50

Подобається

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

2407

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12293