Призрачный путь вождя
Можно жить без конфет, но без пуль жить нельзя. Ссылают блаженных в Элизиум. Леденящим хопешем В сердце вонзят Своим детям останки провизии. Как им жить на войне? И в тюрьме без просвета За касание кожей мечей… Обод солнечный скроют убитыми, Подставляя белёсых плечей. Где-то дьявол вздохнул, плавит море свечей, Извергает протухшую плоть. Тот, кто тайно был проклят, публично воспет, Приказал всю семью заколоть. Укрываясь бетонными плитами, Тянут руки в священную высь. Можно жить без конфет, детка, просто смирись, Каждый день начиная молитвами. С добрым утром, плывет под ногами земля, Тонет город в топкой суффозии. Без конфет проживешь, а без пуль нам нельзя, Твой путь к миру покрылся коррозией.
2022-12-17 12:50:24
0
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13339
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5885