Вірші
Всі
S
Вже не страшно, не соромно,
А загалом ніяк.
Не мерехтить ані церковна свічка,
Ані південний маяк.
Ані мощене дитячими рисами личко.
Як схочеш мене убити,
То я на тебе серця не матиму.
Захлинуся бензином,
Вбачаючи схожість з пернатими,
Втоплю свою втому у ритмі міського трафіку,
Доречно, і кожна емоція вільна за графіком.
Розписую скло хаотично відбитками пальців,
Тебе не бентежить мій нестеменний подив.
Поводишся стримано, наче така ситуація
Жодному з нас не має суттєво нашкодити.
За правилом жанру у мене немає дому.
Я все ще до ранку блукаю зруйнованим містом,
Яке ретранслює старі, довоєнні спогади.
Десь поміж рядками пісень загублено гідність.
Так, я досі не зрозуміла.
Або не змогла усвідомити —
За правилом жанру клятви втрачають форму.
Бо їх промовляли приблизно століття потому.
Немає тебе, а отже немає і дому.
Це запис, платівка, це синтетичне мовлення.
19.06.24
1
0
168
чи полюбиш
Мені просто цікаво, чи полюбиш мене коли-небудь?
Чи полюбиш так само, як сонце закохане в небо?
Так само, як зорі, розпластані понад дібровою,
Ледве чутно говорять до моря ласкавою мовою.
Чи зумієш до мене промовити слово так само?
Це не заклик до чогось, мені стало безмежно цікаво.
Як дитина вразлива шукаю в тобі порятунок,
Позначаю тебе олівцем в середині малюнків.
Мама насварить: втрачаю бо час і папір,
Це не мистецтво, а лишень безглузда сатира.
06/04/24
2
2
202
балачки
балачки про самогубство французькою
на вишуканий манер.
два келихи, кожен з отрутою,
хто перший встановить барʼєри?
залізна завіса, тендітна рука прикриває очі,
ти помреш дуже голосно,
я не в змозі покласти квіти.
стисни скло, розкажи як ненавидиш зимні ночі,
стисни зуби, тихіше, так соромно поруч сидіти.
я замовлю для тебе у міру пристойний супровід,
природній процес і живе підлягає смерті.
засинай і подякуй за цей найцінніший із досвідів,
подякуй богам, що були із тобою відверті.
як майнуть за світанком неспинні північні зорі,
і заскиглить на березі зранений списом сивуч,
мало що зміниться з часом або у просторі,
якщо не змінити перебіг подій власноруч.
смерть — це не просто останній глибокий подих,
смерть — це листівка, старанно з натури списана.
у строфі адресата, на превеликий подив,
не букви, а лишень на згадку залишений підпис.
1
1
144
