Осенняя зарисовка

Володимир Брама

Шорох листьев под ногами прохожих, Тусклый свет фонаря, Столько дней есть унылых, негожих, Сколько есть их у ноября. Может, я ошибаюсь? Да, это так... В сумерках дня иду, улыбаясь, Люди смотрят — чудак!.. До недавней поры я считал, Тоскливей осенних нет дней, Но вчера судьбу повстречал — Вот иду на свидание с ней. Что порывы нам ветра Вперемешку с холодным дождём, Снег пусть идёт хоть до завтра, Всеравно мы друг-друга найдем.

2024-07-10 08:31:49

Інші вірші поета

Окину взглядом даль Пилигрим Космическая палитра Жаль

Інші поети

Мандрагорка Евгений

@ManDragor

Lincevskaia_16_17

@Lincevskaia_16_17

Alice Fantomhife

@Alice_Fantomhife

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15356

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12340