Осенняя зарисовка
Шорох листьев под ногами прохожих, Тусклый свет фонаря, Столько дней есть унылых, негожих, Сколько есть их у ноября. Может, я ошибаюсь? Да, это так... В сумерках дня иду, улыбаясь, Люди смотрят — чудак!.. До недавней поры я считал, Тоскливей осенних нет дней, Но вчера судьбу повстречал — Вот иду на свидание с ней. Что порывы нам ветра Вперемешку с холодным дождём, Снег пусть идёт хоть до завтра, Всеравно мы друг-друга найдем.
2024-07-10 08:31:49
0
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2173
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12987