Шагаем

О Брама

Шагаем колонами — раз, раз, раз. Левой! Левой! Левой! Шагаем к жизни новой, Какой уж раз... Сомкнуты ряды, штыков лес — Держись буржуй, твоё дело швах, Трепещет на ветру красный флаг, Буржуй жив — нам приходит крах. Искривились ряды, дрогнул строй, Загудел, как разъярённый рой, Указав на врага, вознеслась над толпою рука — Снова в историю вписана кровавая строка. Но мы шагаем к жизни новой — Раз, раз, раз... Спотыкаясь о трупы мы рвёмся к демонократии, Выполняя планы и волю партии.

2024-07-28 12:29:24

Інші вірші поета

Какой уж раз Жаль Пилигрим Постой

Інші поети

Cristhell

@soleil

Ілля Срібний

@aslan_silver

Svora

@Svora

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

102

12045

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11082