Крила
Я чекала на тебе довго, Крізь світи і незліченний час. Я просила хоч трохи турботи, Та отримала холод в очах. Ти зламав мої зранені крила І не дав долетіти до мрії... Що ж тоді я почути хотіла? І чи треба довіряти словам? Хто допоможе здійнятись з колін, Так, щоб очі горіли бажанням? Хто допоможе прийняти себе Після років жорсткого знущання? Я не знаю як вірити людям. І не знаю як бути собою. Я боюся підняти маску, Що зрослася навічно зі мною...
2019-12-11 21:33:43
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Alis Tulupa
Класс
Відповісти
2019-12-14 20:03:37
1
Alis Tulupa
😍😘
Відповісти
2019-12-14 20:03:47
1
Виктория Клыкова
@Alis Tulupa спасибо 😊
Відповісти
2019-12-14 20:46:22
Подобається
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1898
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3759